Таланти Наталії Кушнарьової

443

   З народною майстринею, радехівчанкою Наталією Іванівною Кушнарьовою, ми познайомилися в Радехівській районній центральній бібліотеці, на одній із цікавих зустрічей, які бібліотекарі часто організовують для своїх читачів. Пані Наталя  проводила майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки, переплітаючи дійство народження нової ляльки-мотанки цікавою розповіддю про українські народні звичаї і традиції, пов’язані з цим давнім оберегом наших пращурів.  Присутні також  із великим захопленням слухали розповідь майстрині про її родовід, народні ремесла, якими займалися та займаються члени її родини, оглянули виставку, виготовлених нею ляльок, вишитих рушників та сорочок – сімейних реліквій, що передаються від покоління до покоління, декоративних тарілок і ваз, виготовлених старшою сестрою мисткині.  Так, любов до вишивки пані Наталя перейняла від своєї бабусі, в якої часто любила гостювати, вміння гарно шити і плести вироби спицями чи гачком – від мами. А кілька років тому вона захопилася виготовленням ляльок-мотанок. У пригоді стали невеликі клаптики тканини, що залишаються після шиття чи ремонту одягу та знання, почерпнуті з народознавчої літератури й інтернету. Пані Наталя  розповіла присутнім, що мотанки  є давніми родинними оберегами українців. Такі ляльки уособлюють собою безперервність зв’язків поколінь.

   Перші вузликові ляльки, так інколи ще називають мотанки, з’явилися на території України приблизно п’ять тисяч років тому. Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та давній сакральний предмет. І зовсім немає значення, чи створилася лялька нашвидкоруч, для забавки дитині, чи як важливий оберіг, чи подарунок до свята.

   Сама назва ляльки   «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки являє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами. Кожна така лялька, була, та й залишається, унікальним витвором майстра. Загалом, процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини.

   Разом з тканиною використовувалися й інші натуральні матеріали, наприклад  –  льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. Замість обличчя вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали виражених обличь немає, однак, більшість вчених та дослідників схиляються до думки, що очі – це мовби «двері» між реальним та потойбічним світами. Недоброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання, що саме через очі в ляльку може вселитися усяка нечисть.

   Особливими українських мотанок також робить і той факт, що серед них є лише жіночі образи та інколи – дитячі. А якщо для ляльки й робили пару, в основному для весільного обряду, то він і вона мали на двох одну спільну руку, що символізувало нерозлучність та гармонійні стосунки молодого подружжя.

   Лялька-мотанка, чи не єдина представниця світу іграшок, яка  ніколи не має власного імені. Вважалося, що, даючи ім’я ляльці, можна або потривожити душі померлих родичів, або накликати нечисть в будинок. В українській культурі мотанка виступає символом родючості, достатку та оберегом для родини. Такі ляльки дуже часто ставали справжніми сімейними реліквіями та передавалися з покоління в покоління.

   Свої ляльки Наталія Іванівна виготовляє, як правило, вечорами після напруженого робочого дня. Чоловік з дітьми навіть жартують, що мама, прийшовши з роботи та впоравшись з домашніми справами, зараз буде «бавитися ляльками».

   -Таке заняття надзвичайно заспокоює та дарує чудові хвилини насолоди від спілкування з членами сім’ї, які захоплено спостерігають за процесом народження нової ляльки-мотанки, – розповідає пані Наталя. – А ще вимагає від майстрині гарного настрою та позитивного мислення, адже свою енергетику вона вкладає у майбутній родинний оберіг.

   Кожна майстриня має свій секрет виготовлення ляльок. Народні іграшки Наталії Іванівни вирізняються тим, що кожна з них має свій особливий аромат і може стояти без підпори. Адже в основу своїх виробів майстриня кладе картонні котушки від різнокольорових стрічок, які наповнює сушеним освяченим зіллям, а до наповнювача для голови додає зернятка пшениці та копійку. Тому її ляльки дійсно є символами достатку та справжніми оберегами.

   У колекції майстрині поки що налічується лише до трьох десятків ляльок-мотанок, адже вона дуже любить дарувати їх друзям, родичам, знайомим. Щасливою володаркою створеної під час майстер-класу ляльки стала наймолодша учасниця зустрічі Ангелінка Гризлова. Дівчинка захоплено розглядала подарунок від майстрині Наталії Кушнарьової, не вірячи, що всього за десять-двадцять хвилин можна створити таку чудову забавку. А серед розмаїття книг красувалася колекція іграшок, створених руками пані Наталії, та подарована нею працівникам бібліотеки лялька-мотанка.

   Присутніх також вразила своєю красою й оригінальністю і картина, вишита мисткинею різнокольоровими стрічками. Цю техніку вишивки жінка опанувала нещодавно, але вона, як і мистецтво виготовлення ляльки-мотанки, вже припала їй до душі. Не менш оригінальним та автентичним було і плаття, пошите з бабусиних хусток. Його майстриня одягає в особливих випадках, вірячи, що воно є для неї справжнім родинним оберегом.

   Роботи, виготовлені руками пані Наталії, вражають своєю красою, витонченістю і майстерністю та свідчать про  неабиякий хист майстрині. Навіть важко було повірити, що всі ці ремесла опанувала одна людина.

   Любов до всього українського, народних звичаїв, традицій та  ремесел Наталя Іванівна  щедро передає також і своїм дітям, а тепер – вже й онукам. І не без гордості продемонструвала вишитий старшим сином та невісткою образ, подарований їй на іменини.

   Ще одним сімейним захопленням Кушнарьових є городництво. Власноруч вирощені  кавуни, солодкі дині, різні сорти помідорів та інші городні культури смакують по-особливому.

   Найзаповітніша мрія майстрині – придбати власний будинок, в якому на свята могла б збиратися   велика дружна родина Кушнарьових, адже старші сини  вже одружені і мають свої сім’ї.

   Спілкуючись з Наталією Іванівною, ще раз переконалася в тому, що є прекрасне майбутнє в країни, в якій живуть такі чудові талановиті люди і дружні українські родини.

Надія ЯРМОЛА