Коротке, але сповнене діяльною любов’ю до народу. За тридцять два роки, а власне, за якесь творче десятиліття, Маркіян Шашкевич визначився на Західній Україні як перший народний поет, прозаїк, публіцист і перекладач, автор першої «Читанки» для дітей рідною мовою. Зі світла першої в Україні читанки, яку він склав «для діточок в народних училах руських», ввівши до мови нове слово – читанка (до речі слово «читанка», таке милозвучне сьогодні і звичне, вийшло саме від Шашкевича) З добрим педагогічним тактом автор підручника роз’яснював дітворі, що таке родина, земля, море, хмари, розповідав про пори року, про частини світу. Із шести розділів «Читанки» найцікавіший і найцінніший розділ «Басні», складений з поетичних та прозових мініатюр. Встановлено, що всі поетичні байки – це переклади Юліана Величковського з польського байкаря І. Красіцького, а чотири з прозових байок – «Дикий і сільський чоловік», «Щука і карась», «Лев і ведмідь» узяті з граматики М. Лучкая. Оскільки М. Шашкевич був і автором і упорядником «Читанки», то важко сказати, чи інші твори розділу «Басні» написані ним самим, а чи теж звідкись запозичені. Вона вийшла у світ вже піля смерті поета і довго служила вчителям і дітям у початкових школах. У грудні 1836 року Маркіян Шашкевич подав до Львівської цензури, разом із супровідним документом – листом німецькою мовою, рукопис зшиток на 10 сторінок, з цупкого паперу, форматом трохи більшим за учнівський зошит, у м’якій чорній палітурці, під назвою «Читанка для діточок в народних училах руських.» Відповідь цензорів на це подання не відома. Припускають, що читанку було відхилено цензурою через народну мову. На жаль, за життя Шашкевича укладений тим і вкрай необхідний для народної освіти підручник не був опублікований. «Яка шкода, що така книжка в свою пору не побачила Божого світу! – бідкався Богдан Лепкий. – Трудно вгадати скільки добра могла вона тоді зробити і як дуже могла вона прискорити розвиток нашої народної ідеї. За нею вчився і учитель Івана Франка, вчений педагог Іван Верхратський, і залишив про що подвижницьку працю на ниві народної освіти України такий спомин. «То теж я 9 – літній хлопець, особливо полюбив ту читанку. Подобались мені повісники, байки, пісні…Читанку Маркіяна Шашкевича я обняв сердечною любов’ю і з захватом співав пісню «Вже сонце красне встало…» Коли інші підручники були для наших дітей трохи важкі приміром граматика Йосифа Левицького, читанка Маркіяна так сердечно промовляла як жодна друга, ні руска, ні польська.» В автентичній шашкевичівській редакції «Читанку» видав М. Возняк у Львові у 1912 році. За його спостереженнями Шашкевич йшов слідом кількастолітньою традицією українських шкільних підручників, що дуже гармоніювало з його характером і професією. 1850 року в місті Лева вийшла «Читанка» для малих дітей до шкільного і домашнього використання, створена Маркіяном Шашкевичем, – перший у Галичині підручник українською народною мовою, що його перевидав Яків Головацький. Ця книжка фактично знаменувала народження нової української літератури для дітей. Корній Чуковський свого часу зауважив, що справжня література для дітей – не примітив – вона повинна бути і для дорослих літературою. Шашкевичів підручник, особливо його розділи «Байки», «Коротенькі науки» відповідає цій вимозі. Відстоюючи українську мову, М. Шашкевич виступав проти впровадження до українського письма латинського алфавіту. Зокрема, з цього приводу 1836 році в Перемишлі він видав брошуру «Азбука і абецадло» тиражем 3 тисячі, примірником на кошти, зібрані серед семінаристів. Поява видання була своєчасною і мала велике значення. За словами Якова Головацького багато років по тому, якби галичани в 1830 – х роках прийняли латинську абетку, руська народність на Західній Україні зникла би.
Автор Надія Савчук