Зимова пора – це пора святкувань різдвяних свят. Саме Різдво Христове святкується 25 грудня за григоріанським календарем, а за юліанським – 7 січня. Для українців це свято має свої звичаї та традиції. Вечір напередодні Різдва називається Святвечором. Господині готують на Святвечір 12 пісних страв, серед яких головню є кутя, а також – пісні борщ і голубці, риба, картопля, вареники, гриби, узвар. З появою першої зірки, яка символізує народження Христа, родина збирається разом за святвечірнім столом. Адже Різдво насамперед сімейне свято. Наші предки вірили, що в цей час на святкову вечерю до нас приходять душі померлих, тому за звичаєм господарі дому залишають місце За столом та тарілку з їжею для померлих родичів. Господар вносить до хати сіно чи солому , адже Мати Божа народила Ісуса Христа в яслах на сіні, яке розстеляє на підлозі. Також невелику в’язанку сіна, кладуть на столі, прикриваючи вишитою скатертиною. Дідуха ставлять на покутті під образами. Стоїть Дідух аж до Нового року (14 січня) Заходячи до хати, господар промовляє вітання і просить Бога благополуччя та миру для родини, достатку усім людям та їхньому дому. На стіл ставлять свічку, господиня подає святвечірні і страви. Всі моляться і сідають за стіл. Головна страва під час святої вечері – кутя, тому її куштує першою найстарший в сім’ї. Кутя готується з вареної пшениці, яка заправляється змеленим маком та медом, горішками та родзинками. Після господаря кутю куштують всі ніші члени сім’ї та приступають до споживання 12 страв, що символізують 12 апостолів Ісуса Христа. Після застілля в родинному колі в деяких регіонах прийнято нести вечерю хресним батькам. Брали кутю та інші страви й йшли в гості на декілька годин, але потім обов’язково верталися додому аби зустріти Різдво в родинному колі. До Різдвяних свят хати прикрашали “павуками зі соломи “, свічками-трійцями. Після святвечері головною прикрасою будинку ставав дідух – сніп з пшеничних стебел, який символізує дух наших предків та є символом добробуту, багатства, оберегом роду. Від хати до хати голосно лунає коляда. Після колядування колядників запрошували до хати й щедро обдаровували. Давали в подяку солодощі (цукерки, пампушки , яблука, горішки, дрібні монети). Колядки виконують на Різдво та прославляють ними народження Ісуса Христа, щедрують дівчата на Щедрий вечір, бажають господарям щедрого року та урожаю. Різдвяний піст — один з головних обрядів, якого дотримуються віряні перед Різдвом. Перед самим святом належить прибрати в хаті та запастися необхідним, щоб пережити зиму. Колядувати ходили з великою зіркою в руках: колядники наспівують різдвяні колядки. Хлопчики та дівчата готують спеціальні пісні та вірші, розважаючи своїх сусідів в обмін на солодкі подарунки та гроші. Вважається, що чим більше колядників прийде в будинок, тим більше достатку й багатства буде у сім’ї протягом наступного року. Вертеп. При колядуванні заведено вбиратися в різноманітні костюми і вітати кожного зустрічного з Різдвом. Також є така традиція: опівночі, в ніч із 6 на 7 січня, необхідно відчинити вікна і двері, щоб Різдво увійшло в дім. Оскільки на Різдво закінчується піст, то прийнято готувати 12 страв, але вже не пісних. Вертеп З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб. У вертепах все відбувається за порядком – ангел сповіщає новину пастухам, пастушки йдуть поклонитись Богу, тоді три царі, а вже пізніше цикл про Ірода, який хоче вбити всіх малюків. Завершується все тим, що смерть стинає йому голову, а чорт забирає його душу у пекло». Учасники вертепу роблять усе аби передати момент народження Ісуса. Ось з яких персонажів складається Вертеп:три Царі з дарунками; ангел; Ірод; Чорт; Пастушок; Смерть; Циган. Також до гурту приєднувалися музики та міхоноша. У давнину колядки приурочували для кожного члена сім’ї, розігрували комічні сценки, віншували господарів. Зараз, звісно, приймати десятки колядників з довгими віншуваннями не заведено. Але ж головне вкладати у них сенс та душу. Різдвяний час має свій релігійний сенс та значущість. Люди влаштовують в цей період теплі застілля та зустрічі, святкування, відвідини близьких. У ці дні обов’язково йдуть до церкви. Просять Бога мирного, благополучного року та возвеличують новонародженого Христа. В честь цього важливого для нас свята у Радехівському історико- краєзнавчому музеї була проведена тематична фотосесія, учасниками якої стали: Христина Білецька, Анастасія Трісла, Єлизавета Бардіна, Юлія Стефанишин, Бець Владислав, директор ТРК «Радехів» Михайло Тимрук. Щиро вдячні директору народного історико-краєзнавчого музею м. Радехрва, Мацюк Лесі Тадеївні.
Авторка учасниця гуртка журналістики Радехівської школи мистецтв ім. митрополита А. Шептицького
Христина Білецька