Загинула за Україну
До 100-річчя від дня народження Марії Грудки
Споконвіків Україна наповнена проявами жіночого героїзму. У всі важкі для нашої землі часи жінки мужньо вставали поруч чоловіків і твердо протистояли ударам ворогів. Для нашої рідної Радехівщини, як і для всієї України, особливо складними, тривожними і особливо небезпечними виявилися роки другої світової війни та повоєнний час, коли численні загони патріотів виступили проти окупантів. Дивовижною мужністю та героїчною незламністю прославила себе патріотична молодь Галичини, серед якої особливо виділяється жіноцтво. Серед них і наші жінки-землячки, які попри важкі воєнні роки, переслідування, катування та заслання залишалися вірними доньками своєї землі, не зраджуючи своїй національній ідеї: Марія Ковальчук, Ганна Максимець, Стефанія Антонюк-Фамуляк, Степанія та Ольга Мандрика, Ірина Галамай, Ярослава та Євгенія Романина, Стефанія Батюк, Василишин Ярослава, Стефанія Кондратюк-Данилів, Іванка Волянська та Марія Грудка. Сьогодні хочемо згадати Марію Грудку, адже 25 серпня виповнюється 100 років від дня її народження. Народилася в багатодітній сім’ї радехівського фахового ремісника бондаря Семена Грудки. В сім’ї було семеро дітей. Дівчина закінчила сім класів семикласової приватної української школи «Рідної школи» імені Тараса Шевченка у Радехові. У 1939-41 роках працювала друкаркою райкому партії при голові райкому Касіянові. В 1940 році на слухання в райком привели підприємця Дмитра Сологуба, який торгував солодким напоєм-лимонадом в Радехові, а сам родом був із Станина. Енкавеесівцям його видав польський конфідент (нишпорка) Й.Сухнацький, як станичного ОУН с. Станин. При втечі Дмитра було поранено та відвезено в невідомому напрямку вантажівкою. Про це розповіла Марійка подружці Мирославі Лотоцькій – нареченій Дмитра Сологуба (пізніше вона вийшла заміж за Пузяка і живе в м.Кам’янка-Бузька.). «У Радехівському Народному Домі о. Ярослав Мурович, як староста, сам склав і відбирав присягу на вірність народові України. Всі дії зводилися до того, щоб готувати потрібні кадри, недостаток яких відчувався на кожному кроці. В повітовому уряді, наприклад остались тільки дві машиністки – Марія Грудка та Ярослава Лотоцька. Отець Мурович забрав і мене туди, щоб готуватися машиністкою. Однак прийшли німці, о. Ярослав не хотів з ними співпрацювати в уряді, а відійшов на парохію в Нестаничі. Покинула і я свою роботу машиністки», – так згадує Ярослава Левкович. Марія для конспірації обрала собі псевдо «Калина»-«Іра». Будучи членом ОУН, часто передавала Проводові Організації цінні відомості. У березні дівчина повідомила про те, що готові списки на вивезення людей з району. Провід, маючи їх, повідомив про це всіх станичних, які довірчо поширили інформацію серед людей. У 1944р. з приходом на терени Радехівщини радянських військ, Марія знову працює друкаркою в райкомі партії. Звідси забирає з собою друкарську машинку та йде в підпілля. Була секретар-друкаркою при над районній Службі Безпеки, де керівником був «Сергій» – Бабський Олекса з Поториці (коло Сокаля). Загинула Марія на Андрія 13 грудня 1944 року геройською смертю в боротьбі з військами НКВС під час трагічної облави в селі Розжалові. Місце поховання – невідоме. Її світлина знаходиться в «Літописі Нескореної України. Книга 2.» ( 1997р. ). 29 грудня 2019 року на фасаді історичної будівлі – Українського Народного Дому м.Радехів з ініціативи ГО районної станиці Братства ОУН-УПА було встановлено меморіальну дошку «У цьому будинку навчалася учасниця підпілля ОУН-УПА, секретар над районної референтури Служби Безпеки Грудка Марія Семенівна «Калина»(25.08. 1922-13.12.1944). Героїчно загинула в с.Розжалів у бою з військами НКВС. Слава Україні! Героям Слава!» «Чому сльозоточить меморіальна дошка» – так називається одна із 16 оповідок книги Степана Ілліча Лепеха «І у кожного зброя була за плечима» (вийшла друком у 2020 році) про жертовну відданість повстанців боротьбі за волю України, про підпільну діяльність нашої землячки Марії Грудки, яка «душу й тіло положила за нашу свободу». Автор цієї книги, використовуючи документи районних та обласних архівів УПА, спогади земляків, намагався через художнє осмислення, людські і суспільні характери, дух і мову того часу максимально живими фарбами змалювати українських повстанців, які у неймовірно важких умовах виборювали право жити вільно на своїй, Богом даній землі. Ця книга оповідок С.Лепеха та інші цікаві матеріали є у фонді Публічної бібліотеки м.Радехів.
Автор : Ірина Личак Публічна бібліотека м.Радехів