Володимир Салагуб. Бишів. Літопис

             

 30 річниця незалежності України.

         Основним прагненням кожної людини є прагнення волі і свободи.

Наша країна довгий час йшла до своєї незалежності і шлях цей був надзвичайно важким. Звичайно усі найважливіші рішення приймалися на державному рівні, але у кожному селі робилися , можливо не великі кроки до свободи, але важливі для місцевих жителів. Не вийнятком є і наше село Бишів. Бажання стати незалежними, спонукало людей до впевнених дій щодо відродження всього українського. Так у вересні 1989 року у Бишеві відбулися збори , на яких було відновлено Товариство української мови « Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка. До нього увійшли активні громадяни,учителі школи.У 1990 році було створено осередок НРУ, головою якого став Сологуб В.П.. А у 1996 році утворено організацію КУН( Конгрес українських націоналістів) , голова-Кубай І.І. В усі ці організації увійшли найактивніші жителі села. Їх спільною метою було створення Незалежної української держави. 1 лютого 1991 року у селі почалися перші кроки декомунізації, саме в цей день колгосп імені 22 з’їзду КПРС переіменовано в колгосп «Нива». А у 1992 році це вже була селянська спілка «Нива». Важливо зазначити події які відбувалися у школі , адже там уже виховувалось покоління українських патріотів, а не жителів РС. У 1986 році, учитель фізкультури, Кубай І.І. почав проводити усі стройові вправи виключно українською мовою, попри усі заборони. У 1989 р. вперше були проведені ігри галицьких дітей, пізніше була видана методична збірка. У 1990 р. Малі олімпійські ігри були переіменовані у Малі Національні олімпійські ігри. Було введено змагання властиві більше українцям: лазіння по жердині,  перетягування линиви,  гиревий спорт.

Зміни відбувалися , але боротьба все ж тривала.У вересні 1991 р. наші односельчани: Кубай І.І., Коваль В.С.,Черній І.І.,Волянчук В.П.,Гуменюк С.С., Сологуб В.П., Максимець В.Г. приймали активну участь у пікетуванні Верховної Ради з приводу символіки України. Покотило Б.Г. та Коваль Б.С. проводили агітаційну роботу у складі районної делегації на Сході України. Звістку про проголошення Незалежності України село зустріло хвилююче і трохи з острахом. Увесь день 24 серпня тільки й чулося: « Сьогодні депутати нашу долю вирішують». Ввечері після робочого дня усі бігли додому, до телевізора, щоб швидше дізнатись новини. Старші плакали, діти запитували що сталося, на що чули відповідь : «Нарешті! Дочекалися!» Полегшено зітхнули воїни УПА-ОУН, адже з ворогів, вони стали героями. Люди раділи з того, що тепер безперешкодно зможуть відвідувати церкву. У селі відродився вертеп, люди відчули всю радість святкування Різдва та Великодня. З настанням Незалежності України, почали відбуватись зміни у селі. Були проведені збори, на яких піднімалось питання ,щоб позбутись пошвидше партійних білетів. У центрі села поставили пам’ятник Т. Г. Шевченку. Автором пам’ятника став студент 4 курсу Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва ,Павлишинець Ю. Й.

У квітні 1991 р. при Бишівській школі відкрився Музей народознавства , в якому, учителями, учнями, односельчанами, під керівництвом Коваля В.С. , зібрана і оприлюднена правдива історія села.

У школі почала вивчатись справжня історія України-Руси, твори незаконно забутих, репресованих письменників. Почали проводитись свята «рідної мови», відзначатись пам’ятні дати. У вересні 1991 р. було відновлено осередок Союз українок. Головою стала Лотоцька С.О. Організаторами стали: Лотоцька С., Грабова О., Решетарська Г. , Фесюк Г., Максимець М., Гупало В.,Сало П.,Дика Р.,Жируха Т., Заяць І. та Г., Демчук А., Блюс М., Семенюк Є. План роботи був рекомендований районною спілкою. Вечорами усі учасники збирались, згадували героїчне минуле, співали пісні ОУН-УПА, стрілецькі, організовували концерти, і не лише в Бишеві,а й сусідніх селах, зали були переповнені. Також, учасниці осередку опікувалися могилою «Борцям за волю України», яка була відновлена напередодні проголошення незалежності. Вперше могила була насипана у 1941 році. На місці , де Максимець А.Т. вперше урочисто виголосив Акт відновлення Української Держави. А вже через кілька місяців, саме від цієї могили односельчани проводжали 10 юнаків-оунівців, які були закатовані німецькими окупантами. Сам А. Максимець був змушений шукати прихисток у Канаді, де і помер, так і не побачивши рідної землі. У1945 році могила була зруйнована військами НКВС. І ось , через пів століття люди змогли відновити могилу, яка уособлює у собі пам’ять про всіх Борців за волю України, а особливо про тих десять юних героїв, які віддали своє життя за наше майбутнє.

У 2004 р. за сприяння Коваля  В.С. було відновлено капличку в честь знесення панщини

Встановлено  пам’ятний знак с. Бишів

Капличку Божої Матері біля церкви

Та школи

Чимало наших односельчан брали активну участь у Помаранчевій революції і революції Гідності. Є в нас і чоловіки, які без вагань, залишивши сім’ї пішли захищати кордони нашої держави на сході України, це Сало М., Коцько І., Франк С., Волянчук В. ,Сарчук П.,Свистун В., Андрійчук В., Салагуб Р..Ми високо оцінюємо їхню самовідданість ,і внесок кожного хто став на захист нашого мирного життя! У центрі села, за сприяння Шевчука В.П. і його сім’ї , було встановлено стенд «Пам’яті героїв Небесної сотні та героїв Радехівщини»

У 1997 році любителі-краєзнавці Коваль В.С., Максимець Р.М., Максимець В.Г.  видали книгу «Бишів-600 літ»,де описана історія нашого села з найдавніших часів і до 1997 року.

Наша Бишівська земля щедра на талановитих людей. 7 серпня 1964 р. у с.Бишів народилася Березюк Г.М.. Закінчивши Бишівську школу,навчалася у Луцьку в Державному педагогічному інституті ім. Л. Українки. Працювала вчителем у школах нашого району. Галина Михайлівна скільки себе пам’ятає щось писала. У студентські роки писала жарти і сценарії для місцевої команди КВН. За її сценаріями у Львові знімалися серії дитячого серіалу «Байки».Галина Михайлівна є лауреатом міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Її поезія пронизана простотою і щирістю, яку хочеться читати ще і ще. Крім того,можливо навіть і не знаючи цього,Галина Михайлівна здійснила мрію, нажаль уже покійного, ветерана УПА Григорія Павлюка,а мріяв він, щоб були опубліковані його спогади.І вони ожили у документальній повісті «Тернистий шлях».

Демчук Богдан Іванович народився 1938р. у мальовничому с. Бишів. У 1975р. закінчив ЛНУ ім. І. Франка,здобувши освіту юриста служить справі Феміди все своє життя. Писати Богдан Іванович почав навчаючись в університеті,саме там почав відвідувати літературну студію «Франкова кузня»,випускав студентську стінгазету. Друкується в газетах «Літеретурний Червоноград», «Панорама»,а також в альманахах «Третій горизонт», «Гомін підгір‘я», «Солокія».Член літературного товариства «Третій горизонт». На даний час Богдан Іванович працює над книгою,яку з нетерпінням чекають багато односельчан,під назвою «Облава. Осінь 1945.». Ця книга-спомин дитинства Богдана Івановича,розповіді родичів про важкі 45-ті роки,яка базується на історичних  подіях,що відбувалися у с.Бишів та його околицях. Минулого року Богдан Іванович подарував односельчанам горіх з саду Л.Українки. Ми разом з школярами посадили його біля пам’ятника Т.Г. Шевченка.

Сало Микола Миколайович народився 23 липня 1966 р. у с. Бишів,закінчив Бишівську школу. Навчався в Івано-Франково в художньому училищі по спеціальності «Живопис». Після навчання відбув строкову службу,потім працював художником у Радехівському лісгоспі. Деякий час Микола Миколайович працював реставратором у Німеччині. У 2015 році був мобілізований до Збройних сил України,стояв на захисті Маріуполя. У 2017 році, у складі 14-тої Володимир-Волинської бригади,відстоював територію м. Щастя на Луганщині. На даний час Микола Миколайович повернувся у рідне село і займається улюбленою справою. Його картини є вже у різних куточках світу!

Савчак Зеновій Степанович народився 06.11.1948р. у с. Пятниця Старосамбірського району. Навчаючись у Львівському зооветеринарному інституті познайомився з нашою односельчанкою,одружився і переїхав жити у с. Бишів. Спочатку працював зоотехніком у колгоспі,а пізніше Зеновія Степановича призначили художником. Він малював стенди і плакати,допомагав з оформленням кабінетів школи і музею.Ще у 8 класі Зеновій Степанович почав цікавитись живописом,написав багато прекрасних картин. Ось деякі з його робіт.

Хочеться згадати молоду поетесу Наталію Кішовар(Черній), уродженку с. Бишів. Нещодавно вийшла збірочки віршів п. Наталії «Пригорнуся до щастя» . Поезії Наталії Іванівної надзвичайно щирі і ніжні, ллються з самої душі, і не залишать байдужими нікого. Наданий час п. Наталія проживає у Львові, але , як кажуть, частинка її серця навіки у томі місці де народилась і виросла, про що і йдеться у її поезіях. Не може не згадати , на жаль уже покійного , Левчинського Леоніда Володимировича який народився 1 вересня у с.Торговиця на Рівненщині. Ще будучи у школі почав цікавитися живописом і малювати свої перші картини. Як кажуть в народі- талановита людина-талановита в усьому! Вже навчаючись у старших класах Леонід Володимирович самотужки навчився грати на акордеоні,почав писати вірші і музику до них. Закінчив Луцький інститут ім. Л. Українки де займався у танцювальному ансамблі,брав участь у всіх концертах.У 1977 році переїхав у наше село і почав вчити музику у Бишівській школі,випустив 4 вокальні групи. А ще Леонід Володимирович прекрасно малював.В його колекції є багато ікон,пейзажів,портретів. Пісні і вірші Леоніда Володимировича часто звучать у стінах школи і народного дому,а «Бишівський вальс» знають майже всі жителі села.

Є в нас чимало поетес дуже скромних,які пишуть прекрасні поезії, але ніде не друкуються. Хочу побажати їм віри в себе і свої сили. І повірте, варто зробити лише перший крок, щоб про Вас дізналися і зачитувалися Вашими віршами. Наше село постійно розвивається. У нас оновлено вуличне освітлення,йде активний ремонт дороги. Окрасою села є наша святиня -Церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована у 1903 році за проектом славнозвісного В. Нагірного . Крім того у храмі є ікони відомого галицькооо художника Осипа Куриласа. Збережені австрійські вітражі. Реставровано стародавні церковні двері. У церкві зберігаються стародавні церковні книги, найстаріша з яких датована 1666 роком. Жителі с. Бишів прикладають чимало зусиль щоб гідно зберегти церкву на довгі роки. Також у центрі села розташована затишна школа з народним музеєм народознавства,просторий народний дім з бібліотекою, пам’ятник Т.Г.Шевченку з горіхом  з саду Л.Українки.Біля народного дому розташований невеликий спортивний комплекс. Також у селі є місцева пожежна бригада.З’являються місця для відпочинку, риболовлі. Усі ми поважаємо, пишаємось і шануємо той куточок землі, те найрідніше місце , де народилися і живемо. Надіюсь наше село буде і надалі успішно розвиватись, рости і процвітати.

Завершити розповідь хочеться віршем про Бишів Левчинського Л.В.

Ранок весняний, травневий,

Сонце ласкаво сія,

Я народилась в Бишеві

Тут Батьківщина моя.

Все зеленіє навколо,

Мов пробудилось від сну.

Я не забуду ніколи

Буйну Бишівську весну.

Десь чути спів солов’їний,

В зелені тонуть сади,

Більше ніде на Вкраїні

Краще село не знайти.

Ранок в росі кришталевій,

Вітер в тополях щеспить ,

Я народилась в Бишеві,

Як же його не любить.

Де б не прийшлось мені бути,

Куди б мене шлях не повів,

Ніколи мені не забути

Весняний, квітучий Бишів.

Авторка  Світлана Шевчук