Юрій Чепіль
У липні 02.07.2023 до нашого села завітав Правлячий Архієрей Сокальсько-Жовківської Єпархії Михаїл Колтун.
Для усіх вірних нашої парафії це велика радість. Адже ми дуже довго йшли до цієї мети, і крок за кроком Господь наближав нас до цього величного дня! Величний, радісний, важливий, знаменний, день, який закарбується у наших серцях на все життя. День , який буде занотований у історичних відомостях про село Дмитрів. Наші серця були у передчутті важливого торжества. Разом із нашим настоятелем о. Володимиром Цариком, і священиками Радехівського деканату у нашій церковці відслужилася Архієрейська Божественна літургія , яку очолював Владика Михаїл. Усі вірні нашої парафії, жителі села, гості, які прибули розділити із нами таку велику радість торжества отримали Благословіння Владики. Високопреосвященніший Владика зсилав своє Благословення на руїни костелу,і молився за його відбудову. Дякую Господу, що допоміг нам ,що йшов разом із нами, що дозволив нам діждати цього дня!
Нехай все буде на СЛАВУ БОЖУ!!!
Ігор Косіковський
Ігор Марків.
30 років Незалежності України
З початком перебудови у 1985 році потрошки почали впроваджувати демократію права людини. Вгамувалася сваволя чекістів. Відчуваючи свою відповідальність перед народом українська інтелігенція -поети, письменники ,патріоти України почали підніматися і зорганізовуватися. У Львові виникла “Гельсінська спілка”, товариства “Лева “, “Меморіал”, “Товариство української мови імені Тараса Шевченка “. Прискорено зорганізувався “Рух”, який у 1990 році блискуче провів живий ланцюг на честь Акту Злуки України. Перед проведенням ланцюга в Радехові у районному будинку культури відбулися перші великі збори, віче “Руху”. Із Дмитрова на зборах були присутні 5 осіб Василь Парій( перший рухівець), Олекса Співак, Марія Ціолковська , Ярослав Марків, Степан Ціолковський. Віче пройшло успішно, з високим піднесенням. І усі ці люди приймали участь у ланцюзі. Через тиждень до Дмитрова приїхали активісти “Руху” з Радехова, провели в народному домі збори на яких організували осередок “Руху “. Головою вибрали Олексу Співака, заступником Ярослава Маркова, секретарем Василя Парія , завпропаганди Василя Нечая. Рухівці розпочали свою активну діяльність. Встановили “Флагшток” і вітрину для оголошень, урочисто освятили два синьо-жовті прапори, були присутні провідники “Руху” із Радехова, і урочисто під звуки пісні “Ой у лузі червона калина” було піднято національний прапор. На віче виступали Олекса Співак Галина, Закревська із Радехова, Іван Бойко з Павлова, Іван Дік із Нестанич. На завершення усі заспівали гімн “Ще не вмерла Україна “, з високим піднесенням, радістю і тривогою розійшовся народ по домівках. Майже щонеділі сільські рухівці виїздили на урочисті заходи з нагоди підняття національних прапорів у Кривому, Вузловому, Бабичах і Нестаничах. Активісти Дмитрівської осередку “Руху” Василь Парій, та Василь Нечай їздили на схід України вести агітаційну роботу. Відбувалися часті рухівські збори, і на одному із цих засідань було вирішено відновити у селі пам’ятник хрест на честь знесення панщини, який був зруйнований комуністами. Цитую слова Олекси Співака: Я працював тоді інженером -будівельником у колгоспі. Мав у своєму розпорядженні автомашину і будівельні матеріали, і тому нам легше було споруджувати пам’ятник. Мурували фундамент рухівці- будівельники Олекса Співак, Григорій Кушинський, Ярослав Марків та інші. Плиту із написом привіз Василь Никон за 100 карбованців, і у неділю 16 травня 1990 року після закінчення Літургії у церкві рухівці організували величавий похід із прапорами, церковною процесією до відновленого пам’ятного хреста якого освятив отець Пилип Нарепеха. Хрест над річкою Березівкою, де у 1951 році загинули останні Повстанці Дмитрівсько- Вузівського куща, встановили члени братства ветеранів Оун-Упа, Ярослав Олійник ,Олекса Співак ,Степан Утинкевич. Також за ініціативи членів “Руху” була висипана символічна могила на честь полеглих борців за волю України, і 17 червня 1990 року відбулось урочисте посвячення відновленої могили. У 1991 році провід “Руху” організував масовий виступ на вимогу суверенітету України і підняття синьо-жовтого прапора. У складі районного десанту рухівців була і Дмитрівська група Олекса Співак, Василь Нечай, Степан Нестор, Микола Дудич, Марія Іськів. Три дні ми пікетували Верховну Раду, і таки добились свого, над Верховною Радою- замайорів синьо-жовтий прапор. Провід “Руху”, чекаючи референдуму про незалежність України не хотів налаштовувати проти себе організовану еліту господарств, фабрик, заводів і напевно тому 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі вдалася така велика перемога Українського народу. На заході України владу взяли національні сили. Також у нашому селі Дмитрів встановлено каплицю Божої Матері, Федчишином Василем Адамовичем і Пронишином Володимиром, за ініціативи Співак Теклі Йосипівни. Також споруджена статуя Івана Хрестителя у 2002 році біля джерела, Петром Iськовим.
У 2014р.році біля Народного дому красується пам’ятник видатному генію українського народу Тарасу Григоровичу Шевченку. У приміщенні школи відкрито дитячий дошкільний заклад. У 2010 році селищна рада починає співпрацювати з ТзОВ “Барком” і “ПАФ”Маркіяна Шашкевича, дані підприємства використовують сільськогосподарські угіддя для ведення товарного виробництва. Частково зроблені дороги.
Авторка: Мирослава Прус