Першого січня Україна віддає шану національному герою та провіднику ОУН Степану Бандері. Ім’я Степан Бандера нині відоме кожному українцю. Цього року з дня народження цієї величної постаті в історії України минуло вже 114 років! Але український народ пам’ятає Бандеру й до сьогодні. Саме тому в перший день нового року працівниками сектору культури, туризму, молоді і спорту Радехівської міської ради, Радехівської публічної бібліотеки, Народного історико-краєзнавчого музею м. Радехова, учасниками гуртка журналістики Радехівської школи мистецтв ім. митрополита А. Шептицького у приміщенні Народного історико-краєзнавчого музею м. Радехова було проведено захід (круглий стіл) під назвою «Степан Бандера. Життя, присвячене свободі». Гостями заходу були міський голова Радехова Степан Коханчук, завідувачка Народним домом міста Радехова Ганна Ковалишин, завідувачка сектору організації діяльності закладів освіти Галина Красіцька, завідувачка інклюзивно ресурсного центру Ольга Булавчук, бібліотекар публічної бібліотеки міста Радехова Наталія Мандюк, внутрішньо переміщені особи з Маріуполя, Харкова та Запоріжжя, які на даний час проживають в Радехові. За круглим столом велися розмови про життя та діяльність Степана Андрійовича Бандери, розповідали про цікаві факти з життя відомого політика, про його сім’ю та пам’ять про нього в сучасній Україні, думки щодо ставлення в різних куточках України. Ведуча Світлана Бардич у своїй промові наголосила на важливості проведення таких заходів, а особливо в сьогоднішній час. Учасник гуртка журналістики Данило Михайлів у своїй історичній розвідці розповів про життєвий шлях Степана Бандери. Про кохання в житті Степана Бандери розповіла учасниця гуртка журналістики Христина Білецька, про ставлення до підпільної діяльності Степана Бандери у східних областях України розповіла уродженка міста Дніпра, учасниця гуртка журналістики Єлизавета Бардіна. Зі своїми історичними дослідженнями про життєвий шлях Степана Бандери також поділилися працівниця Радехівської публічної бібліотеки Ірина Личак та завідувачка Вузлівського Народного дому Ірина Шкробот. Учасники заходу у жвавій і цікавій розмові обмінялися своїми думками. Говорить міський голова Радехова Степан Коханчук. Бандера вважав за необхідне забезпечити для національних меншин України повну і всебічну рівноправність у всіх громадянських правах та повну свободу національного розвитку, відповідно до міжнародних засад щодо національних меншин. При умові, що національні меншини будуть лояльними до Української держави. Кандидат історичних та доктор політичних наук Олександр Сич вважає, що для ворогів України та її недоброзичливців за кордоном ім’я провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери завжди було ненависним, воно слугує жупелом для страхання як громадян своїх країн, так і самих українців через різного роду дезінформаційні пропагандистські висловлювання. Пам’ять про Степана Бандеру: прізвище «Бандера» стало одним із символів українського національно-визвольного руху XX сторіччя. Після проголошення незалежності багато молодіжних, політичних та громадських організацій названо на його честь. Одною з неформальних назв Львова є «Бандерштадт», тобто «місто Бандери». На Волині проводять музичний фестиваль «Бандерштат». У 1995 році режисер Олесь Янчук зняв фільм «Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені» про повоєнну долю Степана Бандери та загонів УПА. Пізніше, у 2000 році, він зняв фільм «Нескорений». В обох фільмах роль Степана Бандери виконує Ярослав Мука. Нідерландський письменник Рогір ван Аарде написав роман «Замах», присвячений політичному вбивству Степана Бандери. У проєкті «Великі українці» провідник українського визвольного руху посів 3-є місце. Починаючи з 2007 року тисячі прибічників партії «Свобода» щороку відзначають річницю з дня народження Степана Бандери, влаштовуючи 1 січня в центрі Києва смолоскипну ходу. Львівська обласна рада у 2012 році стала ініціатором заснування премії імені Героя України Степана Бандери. У 2014 році для студентів Національного університету «Львівська політехніка» народний депутат України Ірина Фаріон заснувала студентську премію імені Героя України Степана Бандери. Також на честь Степана Бандери названо двадцять третій курінь УПЮ імені Степана Бандери. «Хай живе Україна!»: смертна кара, тюрми, голодування. Після здійсненого теракту із вбивством Міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького Бандері виголосили смертний вирок. Це трапилося у суді в Польщі в 1936 році під час знаменитого Варшавського процесу, (так звана «справа Бандери й товаришів»). Почувши свій вирок, Бандера вигукнув: «Хай живе Україна!» Цікаву річ з цього приводу напише історик П.Балей: «…Щоб увійти в історію національним героєм, реалізатором «величної ідеї», батьком української державності, Бандера був готовий тричі прийняти смерть на ешафоті. Ту саму готовність він хотів бачити в кожній українській людині». Ось що пише Степан Андрійович в автобіографії: «Я сидів у в’язницях «Свєнти Кшиж» коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 року. П’ять і чверть року я просидів у найтяжчих в’язницях Польщі, з того більшу частину — в суворій ізоляції. За той час провів три голодівки — по 9, 13 і 16 днів. Одну з них спільно з іншими українськими політичними в’язнями, а дві — індивідуально, у Львові й Бересті». Цікаво, що новини та важливу інформацію Бандера отримував під час сповідей від капелана Йосифа Кладочного. Святий отець також передавав таємні записки Бандері в маленьких олівцях, де замість графіту вкладали папірець. Ці записки називаються «грипси». У 1950-х Степана Бандеру вчергове обрали провідником ОУН. Він реагував у своєму стилі: «Дякую! Смертний вирок приймаю». Радянські спецслужби здійснювали на нього замахи один за одним, але невдалі. У 1959 році Степан Андрійович розповідав: «Повідомили мене із служби безпеки, що буде атентат, але це не вперше. Застерігають мене як малу дитину, пригадують мені. Але коли, і хто, і де, і в який спосіб — все під знаком запитання. Цього разу дуже серйозно попереджували, і я вчора зробив несподіванку, покликав усіх хлопців із друкарні на вулицю, щоби продемонструвати свою присутність». Бандера відмовився від охорони. А вже наступного дня агент КДБ Богдан Сташинський застрелив борця за українську незалежність із пістолета. Цей пістолет був наповнений отруйним газом. Оцінки Степана Бандери вкрай суперечні. Після розпаду СРСР для багатьох українців його ім’я стало символом боротьби за незалежність України. Натомість багато мешканців Польщі та Росії ставляться до нього вкрай негативно, звинувачуючи у фашизмі, тероризмі, радикальному націоналізмі, що, зокрема, виявлялося у фізичній ліквідації лідерів відмінних від ОУН українських націоналістичних течій, колабораціонізмі. Визначення «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало загальним і застосовувалося радянською та російською пропагандами до всіх українських націоналістів, незалежно від їхнього ставлення до Бандери. Тож попри усі міфи та нав’язані видумки про С. Бандеру ми пам’ятаємо його вклад в історію України та продовжуємо вивчати і досліджувати життя та діяльність цього видатного українця.
Авторка: учасниця гуртка журналістики Радехівської школи мистецтв ім.. митрополита А. Шептицького Христина Білецька.