Силуети мистецької Шашкевичіани
Щоб справді жити,
Треба стати самим собою
Софія Яблонська
Для шанувальників життя, творчості, душпастирської, літературної та просвітницької діяльності постаті отця і поета, талановитого перекладача, інтелектуала й гуманіста Маркіяна Шашкевича. Для усіх, кому близьке це ім’я, відомо, що його поезію перекладено на понад 15 мов, а внесок у розвиток української мови і культури загалом недооцінити неможливо. Буває ж іноді, забувають навіть найкращих, навіть у тому разі, якщо в пам’яті поколінь залишається ім’я, а доробок того, хто відійшов у засвіти, стає невід’ємною частиною шкільної програми. Та чи можливо взагалі правдиво розповісти чиюсь історію? Все мовлене-писане визбируєш по крихточці і доповнюєш власними міркуваннями, як-от у цій статті про маленького обдарованого підлиського хлопчика Маркіяна, відомого русина-семінариста, відважного духівника, геніальну особистість. Ідейна і творча спадщина Маркіяна Шашкевича увійшла животворним надбанням у духовний світ українців, слов’янських народів, зайняла почесне місце у скарбниці європейської та світової культури. Вона є живим джерелом збагачення духовності сучасних поколінь і творення нових цінностей. Шашкевич першим в історії української літератури почав писати сонети. Для 22-річного юнака в тодішніх умовах особливим було бажання поставити людський розум понад усе, що й відображено у більшості його віршів. У сонетах також знайшли відгуки реального життя Маркіяна , очікування і врешті – зустріч із коханням. Тож, романтична постать речника національного відродження, історична доба, в якій жили і творили діячі «Руської трійці», зокрема , й сам Маркіян Семенович Шашкевич, знайшли своє відтворення у малярстві, скульптурі, графіці, декоративному мистецтві, світлинах, поштівках. Стимулом до появи багатьох мистецьких творів стала безперечно виняткова діяльність о. Маркіяна, мотиви його творчості. Це постійно формувало і формує і на сьогодні творчу мистецьку Шашкевичіану. Десь там, у пра-пра млі часу виринає образ Маркіяна Шашкевича і не покидає бентежне відчуття тих років і думка, що бувають такі люди , які здатні перетворювати світ самим фактом своєї присутності. За життя вони завжди перебувають ніби в центрі потужного магнітного поля, до них тягнуться як на світло , навіть випадкові зустрічні і може тільки такі люди в остаточному підсумку і є правдивими рушіями культури. Свого часу Павло Загребельний зазначив: «Якби не маленький томик М. Шашкевича, українська література, мабуть, не мала б тритомника творів В. Стефаника і стотомника І. Франка…». Життя і творчість М.Шашкевича – Будителя українського національного духу здавна цікавили дослідників : І. Франка, К.Студинського, І. Крип’якевича, М. Возняка та інших. У наш час його творчість широко висвітлена в «Історії української літератури», в наукових збірниках «Шашкевичіана» та в монографіях М. Шалати, Р. Кирчіва, Т. Стеблія, О. Петраша. Саме ці видання стали невичерпними джерелами у напрацюваннях та висновках з вивчення і висвітлення мною теми мистецької Шашкевичіани , зокрема, про історію пошуків та створення портретів Маркіяна Шашкевича. Думаю, багатьом цікаво буде дізнатися про відтворену мистецьку пам’ять, яка присвячена життю і творчості отця Маркіяна Шашкевича. Не зайве нагадати, як тонко один із філософів зауважив:«Дати портрет – це значить вміти сказати «так» до історії». Кожен з нас може вималювати в своїй уяві портретне зображення отця Маркіяна. Зрештою, у кожного це зображення буде винятково індивідуальне. Я ж на ваш суд подаю деякі власні роздуми, в основі яких відвідування музеїв, література, знайомство з фотокнигами та іншими виданнями. Зрештою, запрошую «пройтися» дорогами Маркіяна Шашкевича – від мальовничого Підлисся на Золочівщині, де він народився, до села Новосілки, де він помер. А поміж тим були Білий Камінь, Княже, Золочів, Бережани, Львів, Гумниська, Нестаничі, і Деревня, звідки походила його дружина Юлія Крушинська. Прислухаймося до відлуння дзвонів Маркіяна… Сьогодні мандрівників приваблюють прекрасні краєвиди на Білій Горі, в яких гармонійно поєднуються блакитна небесна далечінь із смарагдовими лісовими ландшафтами та колоритним розмаїттям квітів і трав. Тут у 1911 році на соті роковини від дня народження Шашкевича, за народні пожертви встановлено величний пам’ятник у вигляді Хреста на масивному гранітному постаменті, який символізує прагнення до сонця, правди, освіти, культури, прогресу. Висота пам’ятника становить 25 метрів. Підлисся… На основі архівних даних та літературних джерел і аналогів типових садиб першої половини 19 століття на місці колишньої садиби отця Романа Авдиковського, дідуся Шашкевича по маминій лінії, відкритий музей-садиба на місці плебанії. Меморіальна частина музею відтворює галицький побут тих часів. Від часів Шашкевича тут збереглися сад, криниця і старі дуби. У Підлиському музеї-садибі можна побачити особисті речі Маркіяна Шашкевича – шкатулку та камертон. Один із дослідників біографії поета Василь Щурат стверджує, що Маркіян Шашкевич навчався у Золочеві, в тодішній німецькій школі. Тут на центральній плоші міста на початку 90-х років відкрито пам’ятник , а при школі імені Будителя Галичини відкрито музей «Шашкевич і Золочівщина». «Будинком Шашкевича» у місті Бережани називають будівлю, яка вважається архітектурною перлиною. Це був свого часу тимчасовий притулок майбутнього Будителя національної ідеї. Меморіальна таблиця, встановлена на фасаді, гласить:«В 1825- 1829 роках у Бережанській гімназії, що містилася у цьому будинку, навчався зачинатель нової української літератури на західно- українських землях Маркіян Шашкевич». Над портретами М.Шашкевича працювали живописці, графіки, скульптори. Хоча сам образ поета-романтика і досі залишається таємничим (не виявлено, або взагалі не існує прижиттєвого Шашкевичевого портрета). Нам, сучасникам, тим, хто хоч трохи цікавиться цією темою, відома історія про шлях від світлини сина Володимира до живописного портрета самого отця Маркіяна відомого львівського художника Івана Труша. Фото Шашкевича не збереглося, бо тоді ще фотографії як такої не було. Попри те, що однокурсником Маркіяна Шашкевича був художник Іван Вендзелович, який намалював портрети багатьох сучасників, Маркіянового серед них теж не знайшлося. Родичі ж стверджували , що зовнішністю Маркіян Шашкевич був більше подібний до матері. Втім,залишились усні описи його сучасників і можна припускати, що за ними та фото сина Володимира намалював портрет Шашкевича спершу Микола Івасюк, а вже на столітній ювілей художник Іван Труш. Це найбільш поширене і правдоподібне зображення. Попри те у «шашкевичівських» джерелах зустрічаються й інші дані: художникові Івану Трушу позував родич Маркіяна Теодозій Лежогубський з родини Авдиковських (був священиком церкви Параскевії П’ятниці у Львові). Зі слів сучасників він був дуже подібний на Маркіяна. Відомі літографічний портрет (1893р.), гравюра Вільгельма Гехта (1898р. ) і ще один портрет Маркіяна Шашкевича– спроба фотографа-художниці Зені Тшемеської Губерової (1914р. .), вона майже не відступила від світлини сина Володимира і внесла мінімальні зміни. Усі інші зображення галицького письменника і священика Маркіяна Шашкевича є «копіями» цих портретів. Так вважають мистецтвознавці-дослідники. Пошук прижиттєвого портрета М. Шашкевича розпочав свого часу академік М. Возняк. Вчений наводить лише спогади сучасників поета, які описали його зовнішність і характер. Возняк стверджував, що хоч прижиттєвого портрета М. Шашкевича не маємо, чи то художник, чи уважний читач з багатою уявою знайде достатньо даних у їхніх спогадах для його відтворення. Приміром, я звернула увагу, як Яків Головацький охарактеризував Шашкевича:«Маркіян був чоловік середнього зросту, щуплий, але меткий, волосся русяве, очі сині, тужні, носик невеличкий, кінчастий – лице худощаве, виражало якусь тугу і біль. Сам був м’якого доброго серця, в товаристві дотепний і забавний, показував себе веселим і шалівливим. Лиш коли розговорився за рутину, народність, за рідну мову, рідну словесність та інше, тоді показувалась вся сильна його душа , котра в тім слабім тілі жила, очі блиснули живістю і якимсь святим натхненням, чоло трохи поморщилося і лице набрало якоїсь грізної поваги: говорив сердечно–сильно переконував, бо йому з серця йшло – він цілий тим духом жив і дихав». А от Іван Вагилевич в листі від 27 травня 1843р. писав, що Шашкевич :«…веселий молодик , говорить багато розумного. Його лице бліде, очі голубі, мали щось в собі привабливого». Соратник Маркіяна Шашкевича Микола Устиянович в одній із своїх статтей так описує Маркіяна: «Шашкевич був середнього росту, дрібної будови тіла і м’яких рис лиця, сині і сумні його очі, русявий волос і ніжність його постави надавали його зовнішності чогось дівочого. Високе його чоло було вже в молодості пописане плужком глибоких думок, а уста уклались в складки терпких досвідчень. На обличчі відбивалась якась тужливість і терпіння. Ці характеристики використав львівський письменник Роман Горак у своєму романі-есе «Шашкевич». У статті «Позичене лице Шашкевича» відомий дослідник творчості письменника М. Шалата пише, що найкраще вдалось змалювати поета все-таки уже згадуваному І. Трушеві. Дослідники стверджують, що місцезнаходження оригінального портрету невідоме, є тільки фото, яке зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім.Василя Стефаника. Варто зауважити, що юний Маркіян Шашкевич часто відвідував бібліотеку Оссолінських, ОССОЛІНЕУМ ( таку назву мала бібліотека в той час). Тут Маркіян Шашкевич займався самоосвітою впродовж трьох років, в які його позбавили права навчатися у семінарії . У бібліотеці зберігається більше 200 записів про читача –Маркіяна. До слова, Маркіян часто працював і у бібліотеці монастиря отців Василіян у Львові. Отож, особисто у мене вимальовується портрет молодого інтелектуала і надто прогресивної того часу людини. Дещо несподіваним є зроблений художником О. Новаківським у 1920- 1930 –х роках ескізний начерк портрета М. Шащкевича. Дух Маркіяна Шашкевича для спостережливого і уважного ока жив і живе звісно, у пам’яті, у автентичних речах, у старих церквах і в церковних дзвонах. Якщо прислухатись до відлуння дзвонів, почуємо час, відчуємо атмосферу, торкнемося душі поета – мислителя Маркіяна Семеновича Шашкевича. У 1937 році, у століття виходу в світ «Русалки Дністрової», маловідомий художник Я. Левицький намалював портрет М. Шашкевича для церкви в с. Нестаничі. Доля портрета невідома, хоча у Нестаницькому храмі зберігається живописний портрет отця Маркіяна. Неодноразово зверталися до художнього осмислення образу Маркіяна Шашкевича українські митці другої половини 20 століття. 1966 року відомий у мистецькому світі нашої діаспори в Канаді художник Роман Коваль створив малярський портрет, киянин Василь Чебаник відомий графічний образ Маркіяна Шашкевича. У мистецьких колах відомі портретні зображення Романа Безпалківа, Івана Крислача, Євгена Безніска, Василя Патика. Але повернімось до пам’ятників. Окремо хочеться виокремити те, що після першого пам’ятника спорудженого на Білій горі (1911), у 1944році був відкритий пам’ятник у Вінніпезі, Римі (1977р.), Львові (1990 р.), Золочеві (1993р. ), Новосілках (2011р. ), пам’ятник «Руській трійці» в Івано- Франківську (2013 р.). Отже, упродовж майже століття споруджувалися оригінальні мистецькі пам’ятники. Ім’я Шашкевича тісно пов’язане зі Львовом. Церква святого Юра і найстаріший в Україні дзвін, костел святого Лазаря пам’ятають вперше виголошену тут отцем Маркіяном проповідь українською мовою. У львівському музеї «Русалки Дністрової» (1990р.) найбільше можна дізнатися про творення в Галичині нового письменства. Автори «Русалки» вперше в історії використали фонетичне письмо за принципом, який вони самі пояснили у передмові: «Пиши як чуєшь, а читай, як видишь». Саме Шашкевич з друзями вигадав літеру «є», сучасні буквосполучення «ьо», та «йо». Саме «Руська трійця» заклала першу основу під сучасний український правопис. Єдина церква, де душпастирював отець Маркіян, збереглася донині у нас на Радехівщині у селі Нестаничі. Храм зведений у 1828 році. Про Будителя Галичини у Нестаничах нагадує дзвін «Маркіян» (1923р.). А сама дзвіниця, як на мене, –втілення найліпших мистецьких задумів. В цьому переконуєшся кожен раз, відвідуючи Нестаницький музейний комплекс. У церкві в Новосілках до наших днів зберігся дерев’яний хрест, яким отець Маркіян благословляв своїх прихожан. Оскільки це була остання парафія, де служив Маркіян Шашкевич, і де він помер, то в місцевому музеї зроблено акцент на останніх роках його життя. В музеї зберігаються копії історичних світлин перепоховання Шашкевича. Як відлуння дзвонів Шашкевича в Новосілках встановлений вже згадуваний мною пам’ятник авторства відомої скульпторки Теодозії Бриж. Зацікавлення викликає і місце поховання отця Маркіяна. Львівський цвинтар на Личакові – одна з найбагатших з мистецького погляду та найдавніших в Європі некрополій, що збереглися до наших днів. Цей своєрідний музей надмогильної скульптури й архітектури просто неба розкинувся на мальовничих пагорбах , терасах і долинах. Тут 1893 року, де простягається липова алея, був перепохований Маркіян Семенович Шашкевич. Пам’ятник за проєктом архітектора Олександра Лушпинського був встановлений на могилі в 1906 році. У цій могилі похована і дружина Маркіяна Юлія Крушинська (1896р.) , а в 1908 році перенесено прах сина Володимира. Шашкевича – поета, видавця, культурно-освітнього діяча. Сама скульптура унікальна тим, що її внутрішня частина є дерев’яна, а ззовні покрита тонким шаром міді. Продовжуючи традиції заокеанського канадського заповідника Маркіяна Шашкевича у Вінніпезі (1962р.) , в Україні Шашкевичівська комісія видає цікаві наукові і популярні матеріали, популяризує мистецьку Шашкевичіану, займається вивченням творчості і виданням його творів . Не зайвим буде нагадати, що меморіальні таблиці на фасадах Народних домів і храмах багатьох міст Галичини встановлювалися 1911 року. На будинку друкарні у Будапешті, де побачила світ «Русалка Дністрова», у 1999 році теж була встановлена така таблиця. Таким чином, хвилююче і тривожне відлуння дзвонів Маркіяна сьогодні є животворним надбанням духовного світу українців, багатої скарбниці європейської і світової культури. Сучасні і архівні світлини,пам’ятники, галицькі села, де правив отець Маркіян, дзвони, які кликали людей на Службу Божу, розповідають сьогодні нам про великого українського патріота, поета Маркіяна Шашкевича і кличуть пізнавати Слово Боже. Невеличкий огляд-спроба мистецької Шашкевичіани ще раз засвідчує, що «Руська трійця», особливо ж постать Маркіяна Шашкевича, були й залишаються джерелом любові до «своєї , любої нації» та віри в Господню присутність на нашому історичному шляху.
Підготувала Наталія Мандюк.