Про таких, як він, кажуть «справжній вчений». Міг енну кількість разів за день вітатися з рідними на кухні і водночас обчислювати в голові складні хімічні комбінації. Хімія, точніше «хемія», була його життям.
Досконало знав польську, німецьку і чеську, на середньому рівні володів словацькою й англійською мовами, а от російською говорити так і не навчився, хоча писав нею грамотно. Саме тому уникав публічних виступів на «русском». Через д російську у ВНДІПКнафтохім (згодом НПО «МАСМА»), де він «хімічив», ходили анекдоти. Світові він запам’ятався своїми поважними науковими здобутками – є автором понад 42 друкованих праць, 2 монографій і понад 20 патентів в ділянці хімії та нафтопереробки.. Для ознайомлення подаємо інформаційно-краєзнавчу довідку. Непростий життєвий шлях Ярослава Середи.
Народився 28 листопада 1900 року в Радехові у родині шкільного інспектора Івана Середи та вчительки Юзефи з дому Оришкевич, яка врешті повністю присвятила себе вихованню вісьмох дітей. Не зміг залишитися осторонь тих бурхливих громадсько-політичних подій, що вирували у Галичині.
Тож упродовж 1918–1919 рр. – він у лавах УГА як учасник українсько-польської війни. Після повернення з війська мав намір розпочати студії, однак несподіваний арешт батька польською владою через активну громадську діяльність змінив усі плани. Юний Ярослав змушений був допомагати матері утримувати молодших братів і сестер. Юнак не цурався жодних підробітків – продавав у склепі, приватно вчителював, навчав танців, розмальовував у часі різдвяних свят «миколайчиків», підробляв бухгалтером, статистом, фотографом. Нагода знову подумати про вищі студії з’явилася щойно 1922 року: для українців двері Львівського університету виявилися зачиненими, тож Ярослав вирішив вступати до Празького технічного університету на хімічний факультет. У Празі провадив активне громадське життя, у вільний від лекцій час танцював у студентському ансамблі. 1925 р. Ярослав Середа продовжив навчання у Львівській політехніці на кафедрі технології нафти і газу. У той час її очолював польський вчений зі світовим ім’ям Станіслав Пілят. Професор помітив здібного студента і після закінчення студій запросив залишитися на кафедрі на посаді помічника. Молодий науковець зайнявся дослідженням нафтових сульфокислот і як наслідок – 16 патентів у співавторстві зі Станіславом Пілятом у Польщі, Англії, Франції, США, Австрії, Данії, Румунії. 1928 р. Ярослав Середа одружився з учителькою з Лемківщини Ольгою Цапінською, донькою греко-католицького священика. За рік молода сім’я поповнилася первістком – сином Олесем (Олександром). За рекомендацією професора Пілята Ярославу Середі пропонують посаду керівника науково-дослідної лабораторії на заводі «Польмін» у Дрогобичі. Друга світова війна застала родину Середів у Дрогобичі – на той час Ярослав Іванович обіймав посаду головного інженера Дрогобицького нафтопереробного заводу. 1941 р. органи НКВС примусово евакуювали увесь керівний склад заводу вглибину СРСР – Ольга Середа із двома малими дітьми (1938 року на світ з’явився ще один син – Зенон) залишилася сама у Дрогобичі. Упродовж 1941–1944 роках Ярослав Середа працював на нафтопереробних заводах Грозного й Уфи. Наприкінці війни вчений повернувся до родини, обіймав посаду головного інженера тресту «Укрнафтозаводи» у Дрогобичі. Як депутат Верховної ради УРСР 1-4 скликань, депутати Львівської міської ради народних депутатів(1939-1955) зумів домогтися звільнення 1945р. ув’язненої у застінках дрогобицького відділу НКВС української молоді, якій інкримінували добровільну участь у німецькій протилетунській обороні, хоча насправді це була примусова акція. Був удостоєний чимало урядових нагород. За значний внесок у розбудову нафтової галузі Ярослава Середу 1951р. обрали членом-кореспондентом АН УРСР без попереднього захисту навіть кандидатської дисертації (до слова, захист таки відбувся, але чотири роки по тому). Невдовзі також отримав пропозицію стати заступником голови Львівської філії АН УРСР. Нова влада, роблячи такі стрімкі кадрові призначення, сподівалася, що новопризначений науковець із таким же запалом візьметься за розбудову партійно-адміністративної ланки хімічної науки. Однак цього не сталося – новий адміністратор був людиною порядною, всіляко уникав партійних методик у дослідницькій діяльності і підборі кадрів. Тому при першій влучній нагоді «позбувся» цієї роботи і цілковито присвятив себе хімії. Ярослава Івановича любили й шанували в колективі не лише за наукові здобутки, а насамперед за людські чесноти – був шанобливим, чесним, привітним. Майже кожну свою репліку розпочинав чи завершував фразою «прошу я вас» і це було його «фішкою». Він практично жив «хемією» – міг від ранку до пізнього вечора з піднятими на чолі окулярами щось там змішувати, розділяти, екстрагувати чи випаровувати. Любив жартувати, що найкраща хімічна паличка – то власний палець, бо він завжди на руці. І справді, коли терміново треба було щось розмішати, а скляної палички не було поруч, Ярослав Середа без вагань послуговувався мізинцем. І така безпосередність супроводжувала його у всьому… Залишався активним і щиро захопленим своєю улюбленою справою до останніх хвилин свого життя. Ще встиг відсвяткувати 80-літній ювілей на робочому місці, але несподівано важка недуга здолала його тіло. За кілька місяців, а саме 25 березня 1981 року, Ярослава Середи не стало…Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Інформацію про видатного вченого-хіміка, уродженця Радехова, Ярослава Середу ви можете почерпнути із краєзнавчої літератури з фондів Публічної бібліотеки Радехівської міської ради.