Історія української культури не може обійти мовчанкою постать Є. Купчинського з огляду на те, що він був блискучим цитристом-виконавцем, композитором, талановитим диригентом, чиє ім’я було знане у Західній Україні наприкінці XIX — початку XX ст. Євген Купчинський народився 19 червня 1867 року в селі Оглядів на Львівщині у родині греко-католицького священика , активного просвітника Івана Купчинського та Олени (з дому Авдиковської). Сім’я, в якій народився Купчинський, належала до старовинного священичого роду, в якому зберігалися і плекалися українські національні традиції. Шляхетність майбутнього композитора, культура поведінки, патріотизм, повага до інших людей ґрунтувалися на традиціях давнього роду та на вихованні, отриманому в родині. Дід Євгена Купчинського, мамин батько о.Іван Авдиковський, був двоюрідним братом Маркіяна Шашкевича. Отець Іван, батько Євгена, дбав про освіту своїх парафіян, купував для них книжки, збирав кошти на будівництво школи. В родині було семеро дітей: троє синів і четверо доньок. Старших дітей ростили не лише в повазі до старших, а й у відповідальності за менших. Найближчим Євгенові був молодший брат Тадей – у майбутньому хоровий диригент, режисер і актор аматорської театральної трупи «Український людовий театр». Дитячі роки майбутнього музиканта-віртуоза і композитора пройшли у рідному селі Оглядів серед мальовничої природи, українських народних пісень та звичаїв, любов до яких він проніс крізь усе своє життя. Основи музичних знань одержав від батька — священика і музиканта-аматора. Закінчивши початкову школу в Золочеві, Євген стає учнем української Академічної гімназії у Львові. У березні 1887 року Є. Купчинський вступив до духовної семінарії. Хлопцю пророкували блискучу музичну кар’єру, але він обрав служіння Богу. Був священиком у Білківцях та Богданівці на Зборівщині (1893—1899), у Гримайлові (1900), у Сороцькому на Теребовлянщині (1905—1938). Відзначився як обдарований проповідник-духівник, патріот і громадський діяч Теребовлянщини. Злет таланту молодого виконавця на цитрі ( Цитра – струнний щипковий інструмент, в основі якого є плоска, спереду трохи зігнута резонансна скринька з круглим отвором (вирізом) посередині. На грифі натягнуто п’ять металевих струн для виконання мелодії за допомогою плектора, який одягають на великий палець правої руки. Для виконання супроводу використовують від 24 до 40 шовкових струн, що вільно натягнуті над верхньою декою. Ноти для цитри записують в скрипковому та басовому ключах на двох нотоносцях. Інструмент має ясний і приємний, темброво однорідний звук) припадає на час його активної творчої діяльності в «артистичних мандрівках» хору Академічного братства під керівництвом Остапа Нижанківського, а згодом так званої «дванадцятки». Перша з них відбулася в 1889 році за маршрутом Стрий — Броди — Золочів — Зборів — Тернопіль. Серед її учасників був, зокрема, Євген Купчинський, який, маючи прекрасний голос (низький бас), не тільки співав у хорі, але і виконував сольні номери на цитрі. У концертній діяльності славнозвісного Купчинського пам’ятними були виступи у концертах разом із тоді ще зовсім молодою, а згодом майбутньою відомою оперною співачкою Соломією Крушельницькою. Обоє «чарували публіку» на Шевченківському концерті в м. Львові 5 травня 1894, 1895 і 1902 років. Саме на святі Кобзаря в м. Львові у 1894 році учасникам концерту — співакам С. Крушельницькій, О. Мишузі та цитристові Є. Купчинському — за майстерне виконання творів М. Лисенка і М. Вербицького та народних пісень голова товариства «Боян» В. Шухевич вручив лаврові вінки з почесним написом. Із створенням у м. Львові співацького товариства «Бандурист» (1905) Євген Купчинський — постійний учасник його концертних турне по Галичині, а дім священика — місце, куди залюбки з’їжджалися, готувалися до виступів хористи. 1912 року відбулось одне з найбільших турне «Бандуриста», у деяких концертах якого брав участь і Станіслав Людкевич. Спів свого земляка чули і в Радехові у 1922 році на залізничному вокзалі, коли прах померлого на чужині співака Олександра Мишуги привезли потягом, аби перепоховати в його рідному селі Новий Витків. Не змовкла цитра музиканта і в роки війни. Активність митця знизилась у другій половині 1920—1930-тих роках через тривалу хворобу. Лише зрідка він виступав у м. Львові, частіше працював з організованими ним сільськими хорами. Одними з найкращих серед них були селянські хори у селах Сороцьке і Ріпнів. В останньому працював і творив на парафії отець Євген Купчинський 33 роки. Доки дозволяло здоров’я, митець відбув чимало навіть одноденних концертних турне та «артистичних прогульок». Вже з паличкою, узимку 1926р. 56-річний Євген Іванович поїхав із цитрою до Львова, відгукнувшись на запрошення Йосипа Сліпого до участі у концерті на вшанування 60-річчя від народження митрополита А.Шептицького. Артистична та композиторська діяльність була головною для Є.Купчинського, хоч він не занедбував своєї духовної місії. Її вбачав в активній просвітницько-освітянській праці із селянськими громадами. Він був головою товариства «Просвіта» у с.Сороцьке, заснував там читальню та бібліотеку, у якій селяни запозичували книжки, організував аматорські хоровий і театральний гуртки,укладав їх репертуар та диригував, заохотив сільську молодь створити повноцінний духовий оркестр. Творча спадщина Купчинського-композитора нараховує 70 творів. Із них 64 — для цитри. Палітра його творчості відзначається багатством жанрів: музичними партіями, маршами, фантазіями, польками, вальсами, полонезами, романсами, танцювальними п’єсами, піснями для мішаного хору. Твори Євгена Купчинського для цитри — це, передовсім, масштабні твори— попурі на теми українських народних пісень, два дивертисменти на теми з опер М. Лисенка «Наталка Полтавка» і «Різдвяна ніч», дві фантазії на теми з опер «Норма» В. Белліні і «Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті, а також оригінальний твір — концерт-фантазія «Нізвідки потіхи», марші — «За вітчизну» та «Зелена рута», твори жанрово-побутової музики «Життя», «Чом ти, Галю, не танцюєш», музична картина «У своїй хаті» та «Чуєш, брате мій», вальс «Осінні настрої», серенада «Поздоровлення Відневі», сюїта «Весілля». Солоспіви з фортепіано – «Не тополю високую» (сл..Т.Шевченка, 1891). Він видав збірку своїх творів «Три пісні» («Доля», сл..Т.Шевченка; «Моя пісня», сл.. М.Бачинського; «У садочку», сл..К.Студинського; 1889). Частина творчого доробку Купчинського була опублікована в «Бібліотеці музикальній» — першому українському музичному видавництві в Західній Україні, створеному учнями Львівської академічної гімназії у 1885 р., в діяльності якого брав активну участь сам композитор (займався організаційними питаннями, забезпечував коштами). У 2004 у Львові вийшло друком повне зібрібрання збережених творів Купчинського. Помер Є.Купчинський 28 серпня 1938 року в с.Сороцькому на Тернопільщині, де й похований.
Авторка завідувачка Оглядівським народним домом Роксолана Зджанська.