Радехову 550
Інформаційно-краєзнавчі замальовки
З плином віків люди залишали після себе пам’ятки природи, історії та культури. На жаль, на сьогодні багато чого зруйновано, пошкоджено, забуто. Наш Радехів не належить до визнаних туристичних центрів і не може похвалитися значною кількістю архітектурних пам’яток. Проте це місто з цікавою історією, своєю самобутністю. Радехів – це затишне місто, яке, на жаль, втратило найбільші свої пам’ятки – палац і костел. Довгий час містечко Радехів належало роду Лящів, а на початку XVIII ст. перейшло у власність графа Вільгельма Міра (в деяких джерелах – Мієра). Магнат обрав Радехів центром своєї латифундії та домігся для містечка магдебурзького права, тож з 1752 року Радехів офіційно отримав статус міста. Тут почали проходити ярмарки, з’явилися нові мешканці, містечко розвивалося і розросталося. У 1775 р. син Вільгельма, Юзеф Мір, на місці давнього оборонного замку побудував тут великий класицистичний одноповерховий палац,який згодом декілька разів перебудовувався, ініціював зведення костелу св. Анни (яке зайняло 53 роки і було завершене вже по смерті ініціатора) і переніс до Радехова римо-католицьку парафію. Неподалік двору знаходився панський фільварок. Палац був збудований у вигляді букви «П» і розташований на підвищенні і його оточував ландшафтний парк, який мав форму прямокутника. Бадені залишили після себе чималу архітектурну та індустріальну спадщину. Але час, події та людська байдужість мало сприяли її збереженню. Родина Бадені мала кілька палаців. У Радехові палац він повністю знищений. Збереглись у Буську і на Тернопільщині. Дочка Фелікса Міра – Цецилія вийшла заміж за молодого поміщика Станіслава Бадені, який став наступним власником Радехова та інших маєтків своєї багатої дружини, який був вправним підприємцем і гарним господарем – тож за його часів, а також при його синові, Станіславі – молодшому, місто продовжило розвиватись. Бадені перетворили Радехів на місто-сад, розбивши повсюди газони. Палац вони розширили і перебудували, посадили парк, спорудили оранжерею. У розкішному палаці була дуже цінна колекція картин, велика бібліотека. На жаль, нині від палацу нічого не лишилося – лишень остов тої оранжереї та залишки мурів. Досі збереглися залишки підземель та підземних ходів. Один із них, за переказами, прямував на захід, у бік костелу, другий – на північний схід, третій вів на схід. У напрямку церкви. 1928 р. Частину власного палацу Бадені віддав під гімназію, а шикарну родинну бібліотеку передав Науковому католицькому інституту в Кракові. У 1939 р. палац складався з трьох, тісно пов’язаних між собою, корпусів. Центральний корпус був двоповерховим, бокові – одноповерховими. Вхід у головний корпус був через ганок з колонами. У головному корпусі знаходився великий зал і округла колонада, яка виходила в прекрасний парк. Праворуч від головного залу був розташований робочий кабінет господаря, в якому знаходилися портрети всіх власників Радехова (Станіслава Бадені та його брата Казимира – власника Буська). Ліворуч від головного входу були розташовані кімнати для гостей. Зі сторони саду та городу знаходилися їдальня та салон. Окрасою їдальні була майстерно виконана дерев’яна стеля, яку зробив чеський декоратор Георг Голдерід. Нижня частина стін була з дубової основи, а верхня- зі шкіряних шпалер. Всередині кімнати стояли кухонні шафи зі срібними та порцеляновими сервізами. У правому крилі палацу знаходилася кухня, кімнати для прислуги. А в самому кінці – стайні для коней для верхової їзди. Вікна там були, як в покоях, в коридорах стояли фікуси. Екіпаж графу подавали до самої веранди з колонами. А партієр одночасно відчиняв браму. Поруч зі стайнями були розміщені фільварочні забудівлі та возові для карет. У 1885 році в лівому крилі палацу було розміщено капличку. Після того, як у 1922 р. це крило віддали в розпорядження приватної гімназії,каплиця була ліквідована, а вівтар переданий до радехівського костелу. У двір маєтку входили через ковану залізну браму, біля якої знаходилися невеликі приміщення для сторожі. Палац був обгороджений з трьох сторін кованим плотом, а інші частини, зокрема парк, оточували мур з червоної цегли і брама, що вела до палацового парку(від вулиці Стоянівської). З іншої сторони знаходилися парк і клумби, які були обсаджені рядами каштанів. У парку була дуже гарна липова алея, посередині якої знаходилася скляна оранжерея. Так звана помаранчарня, де очевидно, вирощували апельсини. Цю оранжерею граф Бадені перевіз із Відня. У 1941 р. німці захопили маєток Бадені, який в той час перебував у Відні. Потім палац захопила більшовицька влада, і там проживали радянські військові. У крилі, де була гімназія, розташували кабінети. У палац були звезені документи з польських урядів і книжки з різних бібліотек. Бібліотеку частково спалили більшовики, частково понищили і вивезли німці. Більшість меблів роздали різним організаціям у Радехові. Поруч із гаражами райради знаходились господарські споруди графа (пральня, кухня, тощо. Там, у величезному підвалі була «льодовня», де на порцелянових гаках висіло м’ясо. Бадені тримав декілька елітних корів, якими любив хвалитися перед гостями. На щастя, сама будівля палацу залишилася неушкодженою, не було зроблено ніяких архітектурних перебудов. З 1 травня 1940 року відкрили для усіх парк палацу. Так тривало до 22 червня 1941 року. 20 травня 1941 р. до Радехова приїхала спеціальна комісія з Львівської картинної галереї мистецтв і їй було дозволено забрати 11 картин. З першого дня війни більшовики в поспіху покинули Радехів, залишивши всі меблі та речі в палаці. З 23 червня в палаці заселилися німецькі військові, а в гімназії знаходилися німецькі уряди. 14 липня 1944 р. радянський артилерійський обстріл та бомбардування авіацією нанесли шкоду будівлям центральної частини міста. Артилерійський обстріл Радехова і бої з військами німців тривали ще 16 липня. Під час сутичок на одне із крил палацу, де знаходилися стайні, впало декілька бомб. Згідно історичних довідок, німці перед тим, як відходили з Радехова, підірвали та спалили палац. Так було знищено палац графа Бадені, перекриття синагоги і зруйновано багато власних будівель жителів міста та комунальних будинків, у яких до війни жили жиди і поляки. Цілим залишився лише червоний міцний мур, деякі частини з парку та оранжереї. Невеличка історія палацу опрацьована Уляною Жупник на основі матеріалу польського історика Тадеуша Кукіза.
Література :
- Пшик В. Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII–XVIII ст. [Текст, фото] : каталог – інформатор / Володимир Пшик. – Львів, 2008. – Із змісту : [про замок Бадені у Радехові]. – С. 144 –145.
- Радехівщина. Край звитяги та краси [Текст, фото]: фотоальбом / упоряд. Богдан Іщук; ред. Анна Волосацька. – Львів : Манускрипт, 2005. – 96 с.; іл. – Із змісту : [Про палац Бадені]. – С.10-11, 25-26
- Дмитрівський В. Історична цінність міста [Текст] / Василь Дмитрівський // Народ. справа. – 2000. – 2 берез. – С.1.
- Жупник У. Палац Бадені у Радехові [Текст] / Уляна Жупник // Народ. справа. – 2000. – 4 січ. – С.2. – (З історії міста Радехова. 3.Загиней Н. Міський парк – гордість Радехова [Текст] / Ніна Загиней // Наш Радехів. – 2005. – липень. – С.4. Лавна О. Погляд у минуле. Палац графа Бадені [Текст] / Ольга Лавна // Наш Радехів. – 2010. – грудень. – С.3. Мацюк Л. Будівлі, які зникли [Текст] / Леся Мацюк // Наш Радехів. – 2005. – січень. – С.3. Твердохліб З. З історії Радехова [Текст, фото] / Зіновій Твердохліб // Наш Радехів. – 2009. – серпень. – С.2. Твердохліб З. Історико-культурні надбання Радехова [Текст] / Зіновій Твердохліб // Наш Радехів. – 2010. – 31 травня. – С.3. Твердохліб З. Історична довідка процентральну частину м.Радехова, яка запроектована до покращення [Текст]:[в т.ч.про палац Бадені] / Зіновій Твердохліб // Народ. справа. – 2016. –23 верес. – С.4-5. Чабаренко М. Місто його спогадів [Текст] : [п. Павло Звіринський про минуле Радехова] / Мирослав Чабаренко // Народне слово. – 1990. –19 груд. Ярмола Ю. Тінь графа Бадені [Текст] /Юрій Ярмола // Наш Радехів. – 2011. – жовтень. – С.4 – 5. – (Мить історії). Картина Наталі Дідич-Цалко
Автор: Ірина Личак