До Року Маркіяна Шашкевича на Львівщині
До 182-річчя від дня народження Володимира Шашкевича
Син славетного Маркіяна… Поет, драматург, журналіст, публіцист, видавець і громадський діяч. Народжений у родині Великого Будителя, Володимир Шашкевич втілював зв’язок двох поколінь, галицьких патріотів. Від батька успадкував любов до рідного слова, патріотичні переконання, великий літературний талант, організаторські здібності. Можливо не все нам відомо із життя славного земляка, сина Маркіяна. Але ми знову і знову згадуємо добрим словом про цю колоритну постать Галичини. Відомо, що о. Маркіян Шашкевич у 1838–1841рр. був адміністратором церкви Різдва Пресвятої Богородиці у с. Нестаничі Радехівського деканату. До парафії належало тоді до 500 греко-католиків. За плебанію була стара хата зі солом’яною стріхою, земля була неродючою. Тож отцеві, молодій дружині Юлії та матері було вельми сутужно. Жили убого, без прибутків. Саме в Нестаничах на Благовіщення, 7 квітня 1839 року у подружжя Шашкевичів народився син Володимир. Він був єдиною дитиною в сім’ї (у грудні 1842р. народився ще один син Святослав, але він помер немовлятком, не проживши й року). Це вже було у селі Новосілки Ліські Кам’янко–Струмилівського деканату, куди перевели отця Маркіяна парохом церкви Св. Миколая у 1841р.. Та недовгим було щасливе сімейне життя. Хвороба Маркіяна прогресувала. Смерть молодшого сина, переживання викликала загострення туберкульозу. 7 червня 1843 року 4-річний Володя залишився без батька. Був похований у с.Новосілки у чужій гробниці. Після смерті о.Маркіяна його дружина з сином перебралися до о. Теодора Крушинського у с. Деревня. Тут Володимир навчався читати і писати по-польськи й по-руськи. Навчався у домініканській школі в Жовкві, “бернардинській” гімназії у Львові, пізніше у Львівському та Віденському університетах. Свої перші вірші написав у 18 років, а в 22 роки –став відомим поетом. У 1863 р. вийшла друком єдина невеличка збірочка поезій В.Шашкевича “Зільник”, до якої увійшли 20 поезій, поема “Черна, княжна чернігівська” і декілька перекладів. Як і батько, син теж мріяв по нову Україну, і підтвердженням цього є його вірші.
Та й зведеться удовиця, мучениця стане,
І упадуть тяженькії залізні кайдани.
А сини їй рани змиють втішними сльозами,
І пропаде раз неволя, а воля настане! (В.Шашкевич «Заспів»)
Свої твори молодий поет друкував також у «Зорі Галицькій», «Віснику», «Правді», «Основі», «Антології» та читанках. Його перу належить 15 близьких до оригіналу перекладів поезії Гейне, комедії Огюстена Скріба «Склянка води». Володимир Шашкевич був відповідальним редактором першого українського літературного часопису в Галичині “Вечерниці” (вийшло 60 номерів). Завдяки Шашкевичу журнал вперше почав публікувати статті фонетичним правописом, так званою «кулішівкою». На початку 1866 року В.Шашкевич створив власний часопис “Русалка”, але вже в квітні того року він припинив існування через брак коштів. Не маючи засобів для життя та праці В.Шашкевич переїхав до Деревні. У пошуках шматка хліба працював деякий час дрібним урядовцем у Великих Мостах та інших місцевостях. Будучи членом заснованого 1868 року товариства “Просвіта”, Володимир Шашкевич редагував читанки для народу. З вересня 1872 р. працював фінансовим урядником у Тернополі, а з лютого 1874 р. – в Коломиї. Відтак його перевели до Тарнова. Разом із сином поруч була його мати Юлія. Після переходу на пенсію Володимир Маркіянович повернувся 1883 року до Львова. 16 лютого 1885р. на 46-му році життя всіма забутий письменник після тривалої і виснажливої хвороби, у крайній бідності відійшов у засвіти. Похований на Личаківському цвинтарі. Мати пережила свого сина на 11 років. Її поховали біля Маркіяна Шашкевича на Личаківському цвинтарі у Львові. До цієї могили перепоховали 1908 року прах Володимира Шашкевича. Син дуже цінував свого батька, і до останнього подиху залишався вірним його ідеям. Про Володимира пригадали у наступному десятилітті, коли реконструювали портрет Маркіяна Шашкевича. Як відомо, зразком для художників служила фотографія його сина Володимира. Художня спадщина літератора – невелика: низка віршів, оповідань, перекладів поезій Гейне, віршована казка «Зробок», драми «Сила любові»(втрачена), «Тимко Хмельницький» (не закінчена). Багато його віршів поклали на музику талановиті галицькі композитори М.Вербицький, Віктор Матюк та інші. Вербицький використав одинадцять віршів Володимира Шашкевича із його збірки “Зільник” (Львів 1863). Тож, сьогодні, ми повинні згадати добрим словом про славного Маркіяна та вірного ідеям свого батька – Володимира. Іван Франко писав про нього: «В.Шашкевич як поет виявив дуже гарний, симпатичний талант, гідний стати обік свого батька, але життя його склалося так, що не дозволило розвинути той талант, як можна було надіятися».
Про життя і літературно-видавничу діяльність Володимира Шашкевича ви можете дізнатись із газетно-журнальних статей, літератури, яка представлена у Радехівській публічній бібліотеці на книжковій експозиції до Року Шашкевича на Львівщині.