Тетяна Йосипівна Ваверчак (Яковлєва) народилася 13 лютого 1953 р. в м. Судова-Вишня Городоцького р-ну, Львівської обл.. Закінчила Радехівську СШ. Після закінчення Львівської політехніки (теплотехнічний факультет) працювала майстром цеху контрольно-вимірювальних приладів на Радехівському цукровому заводі. Після декретної відпустки змушена була переїхати в м. Львів (Винники) за місцем проживання чоловіка. Працювала на Львівській тютюновій фабриці та у «Львівтеплоенерго». Вірші почала писати вже в зрілому віці. Друкувала свої вірші в місцевій газеті м. Винники та у «Львівській газеті». Брала участь у конкурсі на кращий вірш про мера Львова Андрія Садового та зайняла призове місце. Після виходу на заслужений відпочинок повернулася до Радехова. Друкувалася у місцевій пресі та в альманасі «Літературна Радехівщина». Членом літературного товариства ім.. Осипа Турянського стала у 2012 році.
РІЗДВЯНИЙ ПІСТ
Один з найдовших – це Різдвяний піст.
І це не просто так, дієта.
В нім вкладено важливий , добрий зміст,
Піст – не яка-небудь суєта.
Найкращий в році час задуматись над тим,
Про що ти мріяв, думав і що ти зробив,
Чи не образив ти рідних своїх, близьких?
Щоб потім ой не шкодувати ні за чим.
Бо, знай, минулого вже не повернути,
То ж дорожить потрібно кожним днем.
Жодної хвилини щоб не змарнувати,
Жити-радіть сьогодні, вже, тепер,
Й лише добро, добро лише творити!
Подякуймо Богу і долі, що живем,
Маємо в серці те, що не вмирає.
Хоча у кожного чимало є проблем,-
Любов, надія й віра хай палає!
Різдвяний піст – то є найкращий, гарний час
Для дій, для роздумів, для храму і молитви.
Щоби ніхто й ніколи не зазнав образ,-
Дотримуймося заповідей Божих, діти!
РІЗДВЯНА НІЧ
В Різдвяну ніч, в Різдвяну ніч
Усі чекають дива.
У пресвятую святу ніч
Сім’я така щаслива.
Кутя, колядки, гамір, сміх –
Чого іще нам треба?
Різдвяна Зіронька горить,
Що Бог прислав із Неба.
Радіймо, вірмо і любім,
Надію не втрачаймо.
Хай Бог усіх благословить:
«Христос родивсь! Славімо!»
УКРАЇНІ
Ніхто тебе не буде так щиро любить,
Як ми з тобою, що на ній зростаєм.
Поля пшеничні, гори, небесну блакить,
Рідну мову, якою розмовляєм.
* * *
Ми живемо на Україні –
Найкращій рідній нам землі.
Де гори, Крим, озера сині,
Поля пшеничні золоті.
* * *
Я живу на Україні,
Де озера сині-сині,
Де пшениця колоситься,
Де джерельна б’є водиця.
Я живу на Україні,
Щодня чую спів пташиний.
Серцю мила мова рідна
Та природа колоритна.
Я живу на Україні,
Де ростуть кущі калини,
Де яскраво сонце світить,
Де волошки ростуть в житі.
Немає кращої країни,
Як моя рідна Україна.
Я буду її захищати,
Бо тут батьки мої та хата.