Березюк Галина Михайлівна народилася 07.08.1964 р. в с.Бишів Радехівського району, там і навчалася. Вищу освіту здобула в педагогічному інституті ім. Лесі Українки м. Луцька. Навчала дітей у школах Радехівщини, ліцеї м. Львова, де і продовжує працювати. Письменницький талант проявився у різних жанрах: проза, поезія, драматургія, пісні, кіносценарії і визрів у пісенно-поетичній збірці “Мамина пісня”, “Мішок сміху”(гумор), “Сонько- Дрімко”(дитяча поезія),”Тернистий шлях” (повість), численних публікаціях у Всеукраїнському альманаху “Весела Січ”, місцевих: “Соколиний край”,”Літературна Радехівщина”. Згодом стала дипломантом Міжнародних літературних конкурсів “Коронація слова” , “Премія Іверія”.За її кіносценаріями відзняті фільми в дитячому кінопроекті “Байки” у м. Львові.
БАЙКА ПРО ВЕДМЕДІВ, ВОЛІВ І НЕ ТІЛЬКИ
Новина, браття, не в секреті:
Напали на Волів Ведмеді.
Воли ж ногами і рогами
Боролись довго, до нестями.
І стали кликати Воли
Братів , щоб ті допомогли. –
Рятуйте нас, як обіцяли,
Бо ж ми і вам допомагали,
Для вас готові працювать
І добру їжу поставлять …
На заклик кинулись брати,
Хто зміг , щоб їм допомогти.
Але знайшлись такі Лисиці,
Що тепло їм в норі сидиться,
Й сказали:”Ми ще почекаєм,
Байки Езопа почитаєм…
Лисиця тим допомагає,
Хто тільки добру силу має.
” Вам, хитрозроблені Лисиці,
Солодко їсться, добре спиться?
Приснилась вже Волова згуба?
Так знайте: той Ведмідь в думках
Вже приміряє ваші шуби.
* * *
Земле моя знедолена,
Танком ворожим зорана,
Горем тяжким засіяна,
Кров’ю й сльозами вмита.
На полотнищі чорному
Кров розцвіла узорами –
Смутком людським й надією
Наша сорочка шита.
* * *
Я не знайшла ні почестей, ні слави.
Багатства не шукала у пітьмі.
Життя прожила тихо й нелукаво,
І меч не пощербила у борні.
Весь вік живу в терпінні і смиренні,
І в праці – скільки Бог відміряв сил.
На що просити ще благословення?
Високим злетам треба дужих крил.
Я в цьому світі – тільки порошина,
Але , коли у безвісти згорю,
Збідніє людство на одну людину,
Осліпне небо на одну зорю.