Цінність людського життя визначають події, що його наповнюють.

Сьогодні наші новини звідусіль наповнені болем і   історіями про надто короткі  життя багатьох українців, військових і цивільних. , які могли бути би довгими і щасливими, якби не війна. Наша розповідь нині про хорошу людину, знану і поважану у Радехові, яка 15 квітня відзначає свій 95 день народження – Пахомову Олександру Григорівну. Традиційне “Дожити до ста “- для нашої іменинниці  аж ніяк не годиться, це  побажання буде надто скромним, тому переходимо цю межу і зичимо жити хоча б до сто п’ятдесят!.. Бог знає, за що дарував Олександрі Григорівні  радість бачити своїх земляків і рідних: десятиріччями вона працювала старшою медсестрою дитячого відділу райлікарні. Її руки турботливо витягували з болячок  добру частину тих, кому зараз за сорок, п’ятдесят чи шістдесят. Її спогади сьогодні стали безцінними. До неї поспішають  зі запитаннями, на які часто нема вже кому дати відповідь.  А які ікони були в  радехівському костелі? А що стало з лавками з костелу? А як грав орган? .. Олександра Григорівна має чудову пам’ять. Вона охоче розповідає, де лавки потім стояли у Радехові. Як перед самісінькому руйнуванням костелу орган заграв сам по собі прощальну мелодію. Цей епізод використала у своїй книзі “Сзизматик” Письменниця Пахомова Тетяна, невістка нашої шанованої ювілярки. Який добрий був граб’є(Граф)Станіслав Бадені , як він давав обдарованим дітям можливість навчатися безкоштовно в гімназії. Згадує одяг  гімназисток і їхні берети з вишитими цифрами клясів. Як разом вчилися з єврейськими дітьми, а ті ділилися з українськими і польськими дітьми мацою на Песах. Де були єврейські крамнички, будівля польського суду в Радехові  – ці дрібні деталі навіть допомогли Івану Антонюку успішно захистити  у Києві наукову працю Малої Академії наук на тему”Єврейська громада Радехова. Про військовий аеродром у селі Дубини, про який вже мало хто знає. Про лікаря Івана Шаварова, що працював у районній лікарні і сьогодні відгукується з великою теплотою і повагою.. Про те, як проходили сільськогосподарські ярмарки у парку, куди звідусіль  з’їзджалися возами. Виховала двох синів, старший теж став медиком і знаний сьогодні лікар-стоматолог у Павлові.. Наша ювілярка є надзвичайно працьовита і талановита вишивальниця. Декілька разів у колишньому будинку культури проходили її персональні виставки. Освоїла багато вишивальних технік, багато робіт подарувала. Ще у вісімдесят вишивала за наймолодшу  внучку домашнє завдання  у школу з трудового навчання. Сьогодні вона багато молиться. За здоров’я воїнів, щоби вберегли Україну. Двоє онуків -Ігор і Юрко  теж у ЗСУ. Скрутно зітхає: я подумати не могла, що доживу до такого. . Що війна почнеться… Хочу дожити до перемоги. Громада Радехова щиро хоче, щоби ваше бажання здійснилося, шановна Олександро Григорівно!