МОЛИСЯ ЗА НАС, ЦАРИЦЕ НЕБА!
За переказами старожилів Радехова, приблизно у 1887-1888 роках, при в’їзді у Радехів зі сторони Львова, за кошти намісника цісаря в Галичині графа Станіслава Бадені була споруджена скульптура Матері Божої з написом на постаменті польською мовою «Молися за нас». Як свідчать перекази, скульптура була зведена на місці, де вовки зажерли маленьку дівчинку з графської родини. Але чи насправді це так, зараз важко стверджувати, адже задокументованих свідчень про цю подію в архівах Радехова поки що не знайдено. Достеменним є той факт, що після першої та другої світових війн скульптура Матінки Божої залишалася непошкодженою. А в 1952 році за наказом тодішнього партійного керівництва Радехова її зруйнували. Бульдозером уламки відгорнули подалі від дороги і вони з роками вкрилися шаром землі та заросли чагарниками. Звичайно, що за кілька десятиліть радехівчани майже забули про свою заступницю міста – найсвятішу Пані Марію Гідельську. і лише в пам’яті окремих старожилів береглася згадка про неї. Так би було й надалі, якби влітку 1996 року не завітав у сад заводу продтоварів «Явір», виробничі приміщення якого були розташовані при в’їзді в Радехів, радехівчанин Василь Іванович Мулявка. Чоловік випадково натрапив на уламки скульптури. А цікавість спонукала його вияснити звідки вони взялися тут і що це може бути. Разом зі своїми приятелями Василем Яблонським та Зіновієм Січевським Василь Іванович відкопав уламки понівеченої скульптури. Не могли знайти чоловіки лише відбиту голову скульптури. І тоді Василь Мулявка звернувся за допомогою до старожилів Радехова та Павлова. Людська пам’ять допомогла встановити і первісний вигляд скульптури, і обставини, за яких вона була споруджена та зруйнована, а також навела на слід втрачених елементів. Як виявилося, голова скульптури тривалий час зберігалася в помешканні краєзнавця Степана Чабаренка. Випадково чи ні, саме на той час у селі Немилів гостював у родичів своєї дружини талановитий львівський скульптор Степан Бойцун, який погодився реставрувати скульптуру. І хоча робота була надскладною, але митцеві вдалося скласти докупи всі уламки та відновити скульптуру Матінки Божої. Звичайно, що за таку майже ювелірну роботу майстрові потрібно було заплатити чималу суму грошей, якої у Василя Івановича Мулявки не було. І тоді чоловік звернувся за допомогою до своїх сусідів, друзів та родини. До збору коштів на Богоугодну справу долучився також і настоятель церкви святого Миколая міста Радехова отець Ярослав Михалюк. 27 серпня 1996 року скульптура Матінки Божої повернулася в Радехів у своєму первісному вигляді, на своє колишнє місце. Звичайно, що для завершення робіт та благоустрою прилеглої території потрібні були кошти і час. Але за підтримки своїх дітей та дружини Катерини Павлівни Василю Івановичу Мулявці вдалося завершити розпочату справу і через рік, 28 серпня 1997 року, скульптура Матері Божої була освячена. Після цього Василь Іванович міг би зітхнути спокійно, вважаючи свою місію виконаною. Але з особливим трепетом опікуючись скульптурою, чоловік розумів, що відреставрована з уламків, вона з часом знову почне руйнуватися під дією атмосферних явищ. Тому чоловік загорівся ідеєю зведення купола та спорудження каплички. І знову радехівчани підтримали його ініціативу всією громадою. До збору коштів долучилася і церковна громада, і колективи підприємств району. Зведену з металевих конструкцій і скла капличку було освячено 14 жовтня 2003 року. Але час невблаганний. Під дією дощів, морозів та сонця металеві конструкції почали ржавіти, а скло в окремих місцях потріскало. Було очевидним, що врятувати капличку від подальшого руйнування можна лише завдяки заміні металевих конструкцій на металопластикові. І знову громада, не вагаючись, підтримала ініціативу Василя Івановича. 1 квітня 2011 року було завершено роботи зі встановлення металопластикових конструкцій. А 8 травня цього ж року оновлену капличку було освячено. 30 серпня 2011 року фігуру Матінки Божої розмалювали у традиційні кольори. З ранньої весни до пізньої осені біля каплички Матінки Божої цвітуть квіти. Прилегла територія охайно прибрана та завжди доглянута. Після смерті Василя Івановича Мулявки капличкою опікуються його діти: опікувався син Віктор, а сьогодні син Олег, невістка Руслана, онуки Назар та Остап. А Матінка Божа привітно зустрічає всіх, хто проїжджає чи проходить повз капличку, молячись за кожного і, нагадуючи нам про те, що іноді лише одна небайдужа людина може зробити на перший погляд неможливе і лише від однієї людини іноді залежить доля не тільки каплички, а й цілого світу.
Авторка Надія Ярмола.