Нещодавно я, Боровець Назарій – художник, учень Радехівської школи мистецтв ім. митрополита А. Шептицького, зайняв 1 місце у міжнародному фестивалі «Симфонія кольорів – Самоцвіти», та отримав спеціальний приз від організаторів. Розповім трішки про себе. Мені 16 років, родом я із с. Павлів, що знаходиться неподалік м. Радехів. Окрім того, що цього річ випускник відділу образотворчого та ужиткового мистецтва Радехівської школи мистецтв, я учень 10 класу Павлівської ЗОШ. Зокрема приділяю багато часу громадським справам, у 2020 провів онлайн-проект «Школа успіху Павлів» для активних підлітків на тему бізнесу та профорієнтації. У 2018 та 2019 зайняв 1 місце у Всеукраїнському дитячо-юнацькому фестивалі патріотичного мистецтва «Сурми Звитяги». Якщо у мене колись запитають, які найяскравіші спогади із моїх підліткових років, однозначно відповім – час проведений у школі мистецтв. Адже в її стінах я займаюся улюбленою справою, мене оточують кваліфіковані викладачі, від яких я отримую не тільки теоретичні знання, а й переймаю їхній багаторічний досвід. Тут навчаються безліч таких ж талановитих, веселих, розумних учнів з якими час не проходить, а пролітає стрілою. Тому я не пожалів ні на секунду, що зараз я у тісних обіймах цієї особливої школи. А зараз варто повернутися до «Самоцвітів». Перемога у цьому фестивалі почалася не з моменту отримання грамоти та медалі, а задовго до цього чудового дня. Все розпочалося зі звичних, для художника, трудових буднів, багатьох годин роботи над ідеєю, ескізами, композицією, кольоровим вирішенням, перспективою, тобто над створенням картини. Ще тоді, не підозрюючи ні про який фестиваль, я просто займався улюбленою справою. Для мене, написана картина – не основний показник результату. Окрім полотна із закінченою роботою, я ціную емоції і час проведений у компанії, таких ж талановитих людей, які поділяться досвідом, піднімуть настрій, та й просто – зрозуміють як людину. Тому не можна вважати, що тільки мої вміння допомогли мені здобути перемогу. Захопившись живописом, який я ще зовсім недавно вважав не своїм нахилом, творив із дня в день, і в результаті уже в кінці 2020 та початку 2021 я написав дві живописні картини – «Натюрморт зі соняшниками» та «Автопортрет», саме завдяки їм, двом картинам, я зараз пишу цю статтю. Коли мені повідомили про цей фестиваль – я неодмінно захотів взяти участь, оскільки це можливість проявити себе і на міжнародній арені, випробувати свої сили. Міжнародний фестиваль «Самоцвіти» – це ще одна невеличка ланка у моєму творчому розвитку, на якій зупинятися не варто. Чи складно було? Не можу відповісти зараз доволі чесно, оскільки відчуття перемоги, затуманило почуття хвилювання перед результатами – «Оксано Степанівно – що там по «Самоцвітах»?». У фестивалі брали участь багато дітей, підлітків, молоді та викладачів із України та Польщі, у різних вікових категоріях, відповідно. Я дуже радий перемозі – це ще один доказ того, що мої старання не марні, а приз від організаторів мене дуже потішив, добавивши ще одне знаряддя для творчості – професійні акварельні фарби, тепер я зможу писати картини у новій техніці та відкрити для себе нову частинку живопису. Хочу висловити слова подяки тим людям, які допомогли мені перемогти. Спасибі батькам, які вірили і вірять у мене протягом усього творчого шляху, друзям за підтримку, організаторам за таку чудову можливість. Окреме величезне спасибі моєму наставнику, творчому гіду, викладачу, просто хорошому другові – Сухар Оксані Степанівні, котра звертала мою увагу на помилки, підказувала де шукати способи вирішення творчих ляпсусів, і яка завжди була і буде рада мене бачити у себе на заняттях, навіть поза межами моїх уроків по розкладу. Величезне спасибі 4 та 5 класу відділу образотворчого мистецтва – за ту саму веселу, творчу компанію. Спасибі тобі – шановний читач, за те що прочитав мою невеличку розповідь.
Ваш юний художник – Боровець Назарій.