Надія Романівна Ярмола народилася 21 вересня 1963 року в мальовничому карпатському містечку Турка. Тут закінчила середню школу і два роки працювала в редакції місцевої районної газети. У 1988 році закінчила факультет журналістики Львівського ДУ ім. І.Франка та разом з чоловіком Юрієм була направлена на роботу в редакцію Радехівської районної газети. Від 2002 до 2019 року працювала редактором міської газети «Наш Радехів». На сьогодні працює в ТРК «Радехів». Пише вірші, новели, дитячі казки та оповідання. Член літературного товариства Ім. О.Турянського від початку його заснування.
ТАМ ПІД ГОРОЮ
Там під горою, зовсім недалечко,
Коли ще в серці не було тривоги,
Дитинство ще було на босі ноги,
І принци ще скакали на коні,
Ще килими висіли на стіні
І сон вкладався спати у гніздечко –
Було так хороше і затишно мені
У смерековій теплій хаті,
У тата й мами, як в раю,
Де місяць слухав розповідь мою
І усміхався в сивий вус.
Ну зовсім, як сусіда наш, дідусь…
Всі на добро були такі багаті!
А зараз лиш за всіх молюсь.
За те, що був із нами тато,
За ту стежину в споришах,
За маму, що лиш тільки в снах
Приходить нишком в нашу хату
Стару колиску погойдати,
В якій вже сон давно не спить…
Там під горою, зовсім недалечко
КОЛИ ЖИВІ БАТЬКИ
Коли живі батьки, а ми ще – діти,
Здається, сонце яскравіше світить.
І зовсім не страшать земні жалі:
Чи ми – дорослі, чи лишень – малі.
Коли лиха година та настане,
Що вже нема на світі тата й мами.
І ти зі злом вже віч-на-віч у битві –
Така потреба в маминій молитві!
Тоді душа від болю стрепенеться,
Тягар важкий підкотиться до серця:
Так важко усвідомити й змиритись,
Що вже нема кому за нас молитись.
МЕНІ НАСНИЛАСЬ МАМА МОЛОДА
Мені наснилась мама молода:
В зеніті літ і зовсім ще не сива.
Когось з дороги пильно вигляда:
В очах зажура, та така щаслива.
А навкруги – у білій піні сад,
Весна так ніжно їй чесала коси,
Усмішку малювала на вустах…
Посеред трав стояла мама боса.
Усесвіт сипав зорі їй до ніг
І прихилялось перед нею небо:
Мадонна виглядала нас з доріг…
І щастя в світі більшого не треба.
Та раптом все кудись спливло,
Згубилось літо мамине в покосах.
А замість неї вийшла за село
Своїх дітей я зустрічати боса.