І вічний він у музиці свої
Світися, Зоре, пам’яттю звисока,
Святий талант Господь благословляє.
То ж лийся, пісне Ігоря, потоком,
Нехай ту пам’ять вічність не стирає.
Я. Скоп’юк
Ігор Білозір – дивовижної сили композитор, самобутній, неповторний талант, який дав Україні і світові десятки й десятки чарівливих пісень, пісень невмирущих. Кожна його пісня по-своєму прекрасна і неповторна: чи це романс, чи пісня-реквієм, пісня-гімн чи колядка. Кожна його пісня — це його совість, щирість, чистота, його справжність. «Це краса, що пробуджує свідомість людей, кличе їх до внутрішньої розкутості, свободи, збагачує інтелект», – наголошує Руслана Білозір. Наш славний галичанин, наш земляк гідно продовжив справу великого буковинця Володимира Івасюка. І в пісні, подарованій від Бога, вони берегли для нас Україну. Понад двадцять останніх років свого життя Ігор Білозір продовжував незакінчену пісню Володимира Івасюка, обірвану на пів ноті у власних мелодіях, дописав його пісню «Щороку і весна, і осінь…». Так, як і Володимир Івасюк, Ігор загинув за українську мову, за українську пісню. Ці два європейські композитори залишили нам свій одвічний гімн – «Червону руту» і «Встань, з колін, народе мій!». Не своєю смертю залишили українську землю вродливі хлопці-українці. По-справжньому обдаровані люди дуже рідко зосереджуються лише на одній сфері життя. Вони потребують багато енергії задля реалізації своїх задумів, а тому сміливо приміряють на себе інші іпостасі. Так і з Білозіром — далеко не всі шанувальники його творчого доробку знають, що він був “своєю людиною” у світі українського кіно та навіть дебютував у ньому в 1985 році в рамках телевізійного мінісеріалу Григорія Кохана “Кармелюк”.
Ігор Білозір написав одну з найкращих своїх пісень “Коханий”, яка одразу сподобалася Квітці. Під час поїздки до Америки вони зустрілися, і Квітка попросила дозволу виконувати цю пісню. Ця пісня увійшла у платівку К.Цісик «Два кольори». Білозір був захоплений її талантом і обіцяв, що привезе Квітку до України з концертом». Але не судилось… 24 березня Ігор Білозір відзначав би 66-ті свої уродини. Господь подарував його Україні якраз тоді, коли це було найнеобхідніше. Серед сіризни буднів 70-80-х років минулого століття враз спалахнула Ігорева пісня, завирувала його «Ватра». Десятки його пісень стали національною класикою і назавжди вписані золотими нотами у скарбницю української культури. З його безмежної любові до України, до отчого дому народились «Світлиця», «Пшеничне перевесло», «Джерело», «Не сип, мила, скла» та багато інших чудових пісень, у які він вкладав свою душу, які відчував серцем. У небесах тих пісень палахкотить незгасно проміння нашої пам’яті про Ігоря. А ще – у спогадах, у світлотінях світлин, які представлені на книжково-мистецькій експозиції «Незабутній наш Маестро».
Про життєвий і творчий шлях композитора, нашого славного земляка можете дізнатися із книг, які є у фондах Публічної бібліотеки Радехівської міської ради.
