«Рік Маркіяна Шашкевича на Львівщині»
«Рідна мова для нього святою була,
Усі сили віддав, все плекав її трон»
А.Хімко
Цьогоріч вшановуємо пам’ять великого поета і патріота, людини високої культури та громадянської мужності, палкого борця за відродження української мови Маркіяна Шашкевича. Він народився в Галичині в 1811 році, коли в школах карали за кілька слів, сказаних українською, а залишив її в 1843-му з «Русалкою Дністровою», «Читанкою» і новим поглядом на розвиток української культури.
Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Руська мати нас любила,
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?
Думка про те, що до серця вірних можна потрапити лише промовляючи їхньою мовою не лише у храмі, а й у школі, літературі, не покидала Маркіяна. Своїми працями, промовами Шашкевич прагнув не лише витягнути народ із кріпацтва і нужденності, але передовсім переродити кріпаків на свідомих патріотів свого народу. 
Перша проповідь М.Шашкевича українською мовою прозвучала у кафедральному соборі Святого Юра 1836 року на свято Покрови. Саме ця подія мала помітний вплив на церковне та громадське життя Західної України. Це про нього колись влучно сказала Наталя Кобринська, що в Галичині Шашкевич першим «ударив палицею Мойсея у зледенілу скалу народних почуттів. І бризнув струмінь живого слова і живої народної літератури». В ті смутні часи занепаду, зневіри та збайдужіння, коли провідна верства народу залюбки послуговувалася польською чи німецькою мовою, вважаючи власну мову некультурною, чи навіть непристойною, отець Маркіян одним із перших в Галичині звернувся до українців із проповіддю Божого Слова їх рідною мовою. І от у ту непросвітну годину молодий бідний семінарист Маркіян Шашкевич, слабий тілом і могутній духом, шукає дороги, ходить по бібліотеках, читає пильно, як живеться другим народам, і по довгих заходах і великих невзгодах життя видає – альманах «Русалку Дністрову», – не в Галичині, а в Будимі на Угорщині. От у чім заслуга Маркіяна! » (о.Попович) Членами гуртка «Руська Трійця», очолюваного М.Шашкевичем, була створена і видана перша книга на Галичині українською народною мовою .
У 1836р. Маркіян видав працю «Азбука і абецадло», у якій доказово і рішуче відкинув спроби ввести в українське письменство латинський алфавіт. Автор дотримувався принципу : «пиши, як чуєш, а читай, як видиш». Дбаючи про розвиток народної освіти, цього ж 1836р. Маркіян підготував перший шкільний підручник «Читанку для діточок» народною мовою, але побачила вона світ тільки через сім років після смерті автора. До речі, слово «читанка», таке милозвучне сьогодні і звичне, вперше вжив саме Маркіян Шашкевич. І саме він з апочаткував новий літературний жанр – веснівки. Будучи сільським священиком, о.Маркіян переклав Святе Письмо, щоб промовляло до людей рідною мовою і було зрозумілим навіть неписьменним. Він переклав п’ять глав Євангелія Матвія, а в 1841р. – ціле Євангелія апостола Івана. М. Шашкевич чимало зробив для того, щоб донести скарби культури до рідного народу його ж мовою: переспівав «Слово о полку Ігоревім», почав працювати над словником рідної мови. 
Іван Франко називав Шашкевича «найталановитішим із «Русалки», «батьком нового галицько-руського письменства», наголошував на тому, що це «справжній лірик із шляхетними почуттями, котрий всього себе присвятив рідному народові, мовою якого на рідкість досконало володів». Він прожив недовго, написав небагато, та досягнення його грандіозні. Можна перелічувати всі його першості та звершення, але всі вони зводяться до одного – він повернув галичанам українську мову. І. Франко у 1898 р. писав: «Писання Шашкевича робили дуже велике враження й були немов блискавка серед темної ночі.
Він мав відвагу і дар висловити досить виразно, досить зрозуміло все те, що людей боліло,чого вони бажали й чого надіялися». Згадуємо Шашкевича і тому, що сьогодні як ніколи важливо звернутися до творчості М. Шашкевича, який був зачинателем нової української літератури, любив і прославляв українську мову. Не даром кажуть, рідна мова дається народові Богом і вона становить національну ознаку Божого дару, її треба берегти так, як зіницю ока. Життєвий подвиг Маркіяна Шашкевича незабутній. Завдяки його величній силі духу, мужності та великій любові до свого народу, Галичина й до сьогодні залишається осередком українства – мовного, культурного, духовного… Як апостол живого слова, Будитель галичан, Маркіян Шашкевич вірив у свій народ і його майбутнє.
Допоки живе пам’ять, доти живе слава, наука і настанови Маркіяна Шашкевича. Ми пишаємося тим, що можемо слідувати за його ідеєю. Шашкевич своїм альманахом, службами у церкві українською заповів нам бути українцями. Він заповів нам знати своє українське слово, любити свою українську книгу і співати своєю мовою
Ірина Личак
