«Наші славні земляки»
24 червня 2021 року виповнюється 35 років, як відійшов у засвіти наш земляк, священик, культурно-освітній діяч, протоієрей, багатолітній парох у Винниках отець Петро Баран. Народився Петро 22 серпня 1904 року у селі Сушно на Радехівщині в селянській родині Семена Барана (1871 р.н.) і Марії Іщук (1878 р.н.). Народну початкову освіту хлопець здобув у рідному селі Сушно. Пізніше навчався у Львівській Академічній гімназії. У 1919-1925 рр. проходив військову службу у Війську польському. Вищу освіту Петро здобув у Львівській Богословській Академії( 1928-1933 рр). Крім теологічної освіти, навчався ще й на бухгалтерських курсах.
У 1934 році прийняв Петро святі тайни священництва і був призначений катехитом школи у Новому Виткові, що на Радехівщині, та сотрудником (асистентом) при священику похилого віку о. Т. Корчинському. Тут, крім душпастирських обов’язків, активно займався культурно-громадською роботою. Вчив дітей катехизму, давав морально-етичні настанови, займався з ними в церкві, в читальні «Просвіти», а навіть в себе вдома вчив їх віршів, декламацій на релігійну та морально-виховну тему. Дружина отця Петра – Меланія була дочкою Сушенського пароха о.П.Гаруха та внучка священика с.Сушно о.П. Кордуби. Вона активно працювала у товаристві «Союзу українок» Виткова. Подружжя виховувало трьох дітей: Романа (1934 р. н.), Уляну (1935 р.н.) і Юрка (1943 р.н.). У 1935р. був обраний головою читальні «Просвіти» у Старому Виткові. Секретарем виділу читальні був дяк Теодор Сологуб. Крім душпастирської діяльності, організовував культурно-виховні заходи, зокрема ювілей 40-ліття читальні «Просвіти». Тодішні учні школи згадують добрим словом про о.Барана як цікавого катехита, а старші люди як зичливого порадника. Працював о. Петро у Старому Виткові до 1938 р., пізніше – на інших парафіях. Зокрема, після смерті (1941р.) св. Романа Березинського (тестя Р. Шухевича), був на парафії у с. Оглядів Радехівського району. Після війни служив в с. Бродки Миколаївського району ( 1949 – 1954 рр.). Довгий час служив у Винниках (1959 р. – 1986 рр.) – у Церкві Воскресіння Ісуса Христа. В умовах московського православ’я старався зберегти греко-католицький обряд. Разом з дружиною проживав на плебанії біля Святовоскресенської церкви. Був великим патріотом і добрим душпастирем. Розумів потреби винниківчан, знаходив спільну мову з підлітками та дорослими. 7 лютого 1971 р. брав участь у літургії у Володимирському кафедральному соборі (Київ) з Екзархом України Філаретом. В умовах московського православ’я старався зберігати греко-католицький обряд (під час служби Божої тихенько згадував Папу Римського, Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого). За свої вчинки зазнавав переслідування КДБ (Підтримував і співпрацював з ОУН-УПА). За довголітній і «усердний душпастирський труд» протоієрей отець П. Баран був нагороджений церковною владою «Срібним хрестом», «Золотим хрестом», «Золотим хрестом з оздобами» та ін. Помер отець Петро Баран 24 червня 1986р. і похований у м. Винниках поблизу Львова. 24 серпня, рішенням 18-ї сесії Винниківської міської ради Барану Петру Семеновичу було присвоєння звання «Почесний громадянин міста Винники» (посмертно). У 1983 р. похована поруч з ним його дружина Меланія.
Ірина Личак – провідний бібліограф Публічної бібліотеки м. Радехів
