Центр життєстійкості.

Створення чоловічих спільнот-важливий чинник в розвитку Церкви

Нам потрібно попри все шукати Бога о. Михайло Станчишин

Розколяда 2026

Екологічна місія. о. Юрій Годісь

А щож нас чекатиме після війни? Юрій Підлісний

Парафіяльний вечір «Під Покровом Богородиці»

У переддень свята Покров Пресвятої Богородиці парафіяльні колективи та спільноти храму св. Миколая УГКЦ м Радехова , в піснях спільно прославляли Матінку Божу. Хор «Свято» виконав пісню «Маріє Діво Благословенна»,  гармонізація Романа Грабового. «Благання» авторка слів Іванна Мигаль музика Марії Царик. Солісти Ярослав Зінько,  Леся Москалюк. 35 років тому,  з благословення світлої памяті митрофорного протоієрея отця Ярослава Михалюка під керівництвом Романа Грабового  з доброї волі учасників хору які відгукнулися на цей заклик було створено церковний хор «Свято». В цей день керівнику хору і диригенту Роману Грабовому було вручено подячну грамоту за підписом преосвященнішого владики Сокальсько Жовківської єпархії Петра Лози. За щедрий творчий дорібок та активну участь у парафіяльному життя церкви св. Миколая УГКЦ у місті Радехові. Жіноче тріо парафії св. Миколая УГКЦ м. Радехова керівник Марія Павко виконали пісню «Світлий ангеле господній». Також низка духовних пісень прозвучала у виконанні парафіяльного  хору «Голос Серця», керівник Леся Васильченко. Акомпоніатор Михайло Васильченко.

26 серпня 2025 року , у вівторок, на парафію св. Миколая УГКЦ прибули мощі батьків св.Терези Луї та Марі-Зелі Мартен, які супроводжував до храму о. Порфирій Шумило , ЧСВВ.

Хору “Свято” -35 років.

                              БЕРИ СВІЙ ХРЕСТ І ЙДИ ЗА МНОЮ

     Блаженної пам’яті митрофорний протоієрей, настоятель церкви св.. Миколая м. Радехова  отець-декан  Ярослав Михалюк народився 25 березня 1939 році в селі Боб’ятин Сокальського району.  З раннього дитинства батьки щонеділі брали його зі собою на Богослужбу до церкви. А тому у трирічному віці він знав напам’ять всю Літургію. У своїх  дитячих іграх він часто уявляв себе священником.  Одного разу, коли на дворі тріщав тридцятиградусний мороз і батьки  через це не взяли його із старшою  сестрою до церкви,  Ярослав «відправляв» Службу Божу на ганку батьківської оселі.  Надвечір того ж дня в нього у горлі утворився нарив і піднялася висока температура.  Місцевий лікар кілька  днів намагався лікувати  дитину, а потім сказав батькам, що лише диво може врятувати малого. На той час у їх селі жила старенька бабуся, яка своїми молитвами не одну людину повертала до життя.  Батьки прикликали її до маленького Ярослава, який на той час вже не міг говорити.  Жінка довго молилася над дитиною, а разом з нею і всі члени родини. І диво дійсно трапилося – через кілька годин хлопчик розплющив очі і… заговорив.  З цієї миті він почав одужувати.  Потім батьки часто розповідали йому про його чудесне зцілення і всі вірили в те, що Господь не дав йому померти в дитячому віці, бо поклав на нього  важливий священничий обов’язок. Згодом Ярослав вже прислуговував у церкві та був твердо переконаний у тому, що обере шлях священника.  Батьки , спостерігаючи, як діюча влада закриває церкви, перетворюючи їх на пилорами та склади, а українських священників переслідують, садять в тюрми  та висилають на каторгу – стримували сина.  Але він, мабуть, єдиний раз у житті, не послухався  тата й мами і твердо був переконаний, що рано чи пізно стане священником. На всі вимоги вчителів та партійних активістів вступити в комсомольську  організацію, Ярослав завжди знаходив якусь причину для відмови. Вдалося йому уникнути членства в комсомолі  і під час навчання в школі, і під  час служби у війську.  Мабуть, Господь оберігав його душу від цієї оскверни, бо як потім  міг би служити Господу, тоді відрікшись від Нього? У ті часи  в духовну семінарію не приймали юнаків відразу після закінчення школи.  Потрібно було відслужити у війську, мати кілька років трудового стажу, вести благочестиве життя.  То ж після школи Ярослав Михалюк  закінчив курси водіїв. Знаючи про його наполегливість у навчанні та відмінну фізичну підготовку, у військкоматі запропонували йому вступити на навчання до військового училища.  На той час це була одна з найпрестижніших професій.  Але юнак категорично відмовився. Після строкової служби у війську, Ярослав Михалюк працював водієм у Червоноградському автопарку.  Тут зустрів свою майбутню дружину Марію, з якою обвінчалися  20 жовтня 1962 року.  Після одруження сина батьки сподівалися на те, що він зречеться своєї мрії. Та Ярослав  виношував її, наче мати дитя. Знала про заповітну мрію свого чоловіка і Марія Йосипівна.  Але не стримувала його і не відмовляла. Бо помітила, що є в його характері особлива наполегливість і твердість.  І буде саме так, як він задумав. У двадцятидев’ятирічному віці Ярослав Михалюк  став семінаристом духовної семінарії в Загорську, а згодом – випускником  духовної академії. Ієрейські свячення прийняв 26 грудня 1971 року в Соборі св.. Юра у Львові. У 1972 році, на Різдво Христове,  отець Ярослав Михалюк відправив свою першу службу Божу  в церкві святих апостолів Петра і Павла села Павлів, Радехівського району, куди одержав скерування на парафію. Було надзвичайно важко, адже йому також доводилося  обслуговувати села  Нестаничі,  Вузлове та Бабичі, бо в ті безбожні часи священників не вистачало. Це була єдина професія, яку в державі зробили неперспективною. Тепер отець Ярослав на собі відчував всі утиски діючої влади. За відновлений на подвір’ї Нестаницької церкви хрест, парафіян зробили розкрадачами соціалістичної власності. Його старшу дочку   Ольгу партійні активісти школи записали в атеїстичний гурток. У лютому 1982 року отця Ярослава Михалюка, тоді вже декана  УПЦ Радехівського, було переведено на парафію до Радехова, де майже  тридцять чотири роки  він  невтомно проповідував Слово Боже. У 90-х роках на Радехівщині, як і по всій Галичині,  розпочалися розкол і чвари  в церковних громадах. Отець Ярослав, маючи великий життєвий досвід і чітко усвідомлюючи, чим загрожують  міжконфесійні чвари  для церковної громади, не втомлювався просити радехівчан: – «Господь – один. Це люди йдуть до нього різними шляхами.  Християнська віра також  одна.  Це люди створили багато її течій.  Не нам судити, котра з них правдивіша, бо це знає лише Господь. Коли ми будемо разом всією громадою спільно утверджувати батьківську віру, тоді ми подолаємо всі тимчасові труднощі.  Але коли ми розсваримося між собою і поділимося на різні конфесії, тоді нас легко переможе будь-хто.  Обирайте шлях до Господа, обирайте собі  пастиря, лише тримайтеся разом всією громадою і Господь допоможе вам. Отець Ярослав закликав радехівчан до єдності і вони послухали свого  душпастиря, обравши Греко-Католицький обряд. Разом з парафіянами  до Української Греко-Католицької Церкви перейшов також і о. Ярослав Михалюк.  Шостого червня 1990 року  о. Ярослав був прийнятий  до УГКЦ митрополитом  Володимиром Стернюком та продовжив служіння у храмі св..Миколая в  Радехові.  26 грудня 2000 року єпископом Михаїлом Ковтуном о.Ярослав  Михалюк був іменований деканом Радехівським УГКЦ  і виконував це служіння до дня своєї смерті.  У 1991 році   виступив ініціатором будівництва нового храму  св..Миколая.  Будівництво нової церкви велося впродовж  1991-2004 років.   Завдячуючи спільним зусиллям церковної громади,  районної і міської влади під керівництвом отця Ярослава  у небо величаво здійнявся своїми куполами новозбудований храм святого Миколая, який урочисто було освячено  24 серпня 2004 року. Після проголошення незалежності України, коли стрімко почала відроджуватися християнська віра і духовність, отець Ярослав Михалюк всіма силами намагався якомога більше  поширювати Слово Боже, впорядкувавши та видавши  кілька Акафістів.  Два з них:  «До Святого Отця Миколая» та «До Покрови Святої Богородиці» перекладені ним  зі старослов’янської мови, а «Різдву Христовому» та  «Воскресінню Христовому»  – укладені та написані ним особисто.  Також отцем Ярославом було упорядковано та видано  молитовник для дітей «Христос Бог – небесний хліб». З його благословення парафіяни УГКЦ   мали змогу читати газету Радехівського деканату УГКЦ «Слово» та користуватися  церковними календарями, укладеними о.Ярославом.  У 1996 році, коли повним ходом велося будівництво нового храму, отець Ярослав без роздумів пожертвував кошти на придбання  передавача дитячо-юнацькій телестудії «Радехів», бо добре усвідомлював, яку величезну роль відіграють засоби масової  інформації у розбудові незалежної української держави та розвитку духовності.  Саме з його благословення  розпочало свою роботу Радехівське телебачення. 4 листопада 2015 року на 76-му році життя  перестало битися серце  мудрого пастиря, вірного Божого слуги, настоятеля церкви св..Миколая, митрофорного протоієрея отця-декана  Ярослава  Михалюка.  5 листопада  тіло блаженної пам’яті  отця Ярослава Михалюка було перенесено до церкви св.. Миколая де відбувся  парастас та прощання з нашим духовним наставником.  Чин похорону було проведено 6 листопада  при великій кількості  священників УГКЦ та УПЦ Київського патріархату, жителів Радехова та довколишніх сіл.  За давнім християнським звичаєм радехівчани похоронили свого  душ пастиря на подвір’ї  новозбудованого храму св..Миколая, зведеного за його ініціативи та освяченого і впорядкованого ним. Храму, у який він вклав часточку свого вірного Богові серця, душі і розуму. З відходом у вічність митрофорного протоієрея отця-декана Ярослава Михалюка радехівчани втратили істинного пастиря, а Церква – Священника з великої літери, вірного Божого слугу та полум’яного патріота  України. Нині справу служіння Богові  свого батька і дідуся  продовжують зяті та онуки отця Ярослава.

Авторка Надія Ярмола.

Історія діяльності хорового колективу “Свято” церкви св. Миколая м. Радехова у збірці фотоальбому регента хору Романа Грабового.

Острівець спокою у Радехові

                     

      “Острівець спокою”: У Радехові відкрили сучасну сенсорну кімнату для дітей
У час, коли діти особливо потребують психологічної підтримки та відновлення, на парафії святого Миколая УГКЦ міста Радехів запрацювала унікальна сенсорна кімната. Цей інноваційний простір створено в рамках проєкту “Бачити серцем”, що реалізується за підтримки Української освітньої платформи.
Сенсорна кімната – це особливе середовище, де кожна дитина може зануритися у світ нових відчуттів та позитивних емоцій. “Ми створили простір, де діти можуть не лише відпочити, але й отримати корисний досвід для свого розвитку,” – розповідає керівник проєкту ,о Володимир Царик .
Сучасне обладнання для всебічного розвитку
Кімната оснащена професійним сенсорним обладнанням, що включає:
• Бульбашкову колону з м’якою підсвіткою, яка створює заспокійливий ефект
• Сухий басейн для комфортного відпочинку
• Спеціальні тактильні іграшки для розвитку дрібної моторики
• Аудіосистему для відтворення заспокійливої музики та звуків природи
• Різноманітні текстурні матеріали для сенсорного дослідження
Терапевтичний ефект
За словами дитячих психологів, регулярні відвідування сенсорної кімнати мають значний позитивний вплив на емоційний стан дітей. Серед основних переваг:

• Зниження рівня тривожності
• Покращення концентрації уваги
• Розвиток сенсорного сприйняття
• Стимулювання пізнавальної активності
• Загальне психоемоційне розвантаження
    “Особливо важливо, що кімната підходить для дітей з різними темпераментами. Тут знайдуть заняття до душі як активні непосиди, так і спокійні мрійники,” – зазначають фахівці проєкту.
Безпечний простір у неспокійний час
В умовах, коли діти особливо вразливі до стресових факторів, сенсорна кімната стає справжнім “острівцем спокою”. Тут маленькі відвідувачі можуть відволіктися від тривожних думок та отримати новий позитивний досвід.
    “Ми бачимо, як діти змінюються після відвідування кімнати – стають спокійнішими, більш зосередженими, починають краще спати,” – діляться спостереженнями батьки перших відвідувачів.
Як відвідати
   Сенсорна кімната працює на базі парафії святого Миколая УГКЦ міста Радехів. Для запису на відвідування та отримання додаткової інформації батьки можуть звертатися до адміністрації парафії або на електронну адресу katehytychnaszkola@gmail.com
Проєкт “Бачити серцем” продовжує розвиватися, і фахівці проводитять регулярні заняття та консультації для максимальної користі маленьким відвідувачам та їхнім батькам.
Створення такого простору – це важливий крок у забезпеченні психологічного здоров’я підростаючого покоління нашої громади. Запрошуємо всіх батьків подарувати своїм дітям новий цікавий та корисний досвід у сенсорній кімнаті.

 Авторка Ангеліна Царик.

Освячення простору неформальної освіти та розвитку “Крила”

Розмовляємо про життя в часі війни. о. Юстин Бойко

Про життя в часі війни розмовляємо з монахом  Студитом,  синкелом у справах Монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Юстином Бойко.

Церкві св. Миколая 20 років. Привітання настоятеля церкви о. Володимира Царика.

                       20 років духовного служіння в Радехові.

   25 серпня радехівська громада відзначила визначну подію – 20-річчя освячення храму св. Миколая. Урочистості розпочалися Божественною Літургією, яку очолив єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Преосвященніший Кир Петро Лоза. У своєму зверненні до вірян владика Петро закликав зосереджувати увагу на Христі та слідувати Його шляхом. Єпископ наголосив: “Заносимо молитву за цей храм та разом будуймо цей небесний храм. Бажаю, щоб Боже слово та Святі Таїнства були радістю для ваших сердець, були для вас благословенням, щоб нести Бога у світ, в якому ми живемо. “. Особливу урочистість богослужінню надали своїми голосами учасники чоловічого квінтету парафії святого Миколая під керівництвом диригента Петра Єнджієвського. Наприкінці Літургії ,Преосвященніший владика Петро звернувся до парафіян з теплими побажаннями. Його слова були сповнені надії та духовного наставництва:
“Дорогі брати і сестри, нехай стежина до цього святого храму завжди буде протоптана,” – сказав владика.”Бажаю, щоб цей Божий дім завжди був наповнений людьми” Адміністратор храму о. Володимир Царик відзначив ключову роль святині у духовному житті радехівчан, підкресливши її значення як важливого осередку творення громади . Він наголосив на тому, що за 20 років свого існування храм став справжнім духовним осередком міста. о. Володимир Царик висловив щиру подяку Преосвященнішому владиці Кир Петру за його присутність на святкуванні. Також до усіх присутніх звернувся із о. Юрій Михалюк, декан радехівського деканату та сотрудник храму св. Миколая, який детально розповів про історію будівництва храму. О. Юрій особливо відзначив роль покійного о. Ярослава Михалюка, який був ініціатором будівництва. Особливістю святкування стало освячення ікон св. Миколая, написаних учасниками парафіяльної іконописної школи під керівництвом Наталі Козири.
Після літургії віряни разом з духовенством помолилися біля могили о. Ярослава Михалюка, будівничого храму, згадавши також усіх доброчинців та будівничих, які доклалися до творення святині.
Урочистості завершилися молитвою до св. Миколая перед його мощами, що зберігаються у храмі. Присутні просили заступництва святого Миколая для України та переможного миру для Батьківщини.
Важливою частиною урочистостей став благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ, що продемонстрував єдність громади у підтримці захисників України. Владика Петро особисто зустрівся з воїнами та уділив їм своє благословення, підкресливши важливість духовної підтримки для захисників Батьківщини.
У дерев’яному храмі св. Миколая відбулася виставка робіт Михайла Тимрука, директора ТРК Радехів. Експозиція представила відвідувачам унікальну можливість побачити старовинний Радехів у мініатюрі.
Виставку відвідав високоповажний гість – єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Кир Петро Лоза.
Відвідувачі були вражені делікатністю кожного експонату. Роботи пана Михайла Тимрука яскраво демонструють його майстерність та творчий підхід до збереження історії міста у мініатюрних формах.
Святкування не обмежилося лише виставкою. Вечірня програма подарувала гостям особливу атмосферу завдяки виступу музичного гурту Se La Vie band. Їхня чудова та натхненна музика стала прекрасним доповненням до святкувань. Справжньою родзинкою події став виступ молодіжного театру “Gloria” з Дрогобича. Організатором вистави є отець Андрій Бунь, голова молодіжної комісії Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ . Глядачі були захоплені майстерністю акторів, які виступали на ходулях. Вистава “Стефанія” зачарувала кожного присутнього, додавши яскравих театральних фарб до культурної палітри вечора.
Волонтери благодійного фонду П. Болбочана внесли особливий колорит у святкування, організувавши справжній гастрономічний куточок української кухні. Центральне місце в меню посідав ароматний куліш – традиційна козацька страва, яка наповнила повітря спокусливими запахами. Гості мали можливість насолодитися традиційною козацькою стравою, знаючи, що їхній внесок йде на благородну мету. Всі кошти, виручені від продажу куліша,а це 44 731 грн були призначені на підтримку Збройних Сил України .
Окрім вражаючої виставки, музичних та театральних виступів, свято запам’яталося також інтерактивною програмою для відвідувачів усіх вікових категорій. В рамках проекту “РаДіємо Разом”, за сприянням Української освітньої платформи, молоддю парафії були проведені захоплюючі майстер-класи для дітей та дорослих.
Учасники мали можливість долучитися до різноманітних творчих активностей:
Створення голубів миру: символічний майстер-клас, який не лише розвивав творчі здібності, але й ніс глибокий смисл, особливо актуальний у нинішній час. Виготовлення еко-шоперів у техніці вибійки: учасники мали змогу створити власні екологічні сумки, поєднуючи практичність з мистецтвом та турботою про довкілля.
Розпис імбирних пряників: цей майстер-клас дозволив учасникам не лише розвинути художні навички, але й створити смачні сувеніри.
Ці майстер-класи стали чудовим доповненням до святкової програми, надаючи гостям можливість не лише спостерігати, але й активно долучатися до творчого процесу. Вони також підкреслили освітній аспект події, демонструючи, як традиційні ремесла та сучасні екологічні тренди можуть гармонійно поєднуватися.
Це 20-річчя стало символом єдності громади, її відданості вірі та духовним цінностям, особливо важливим у нинішній непростий для України час.
Ця багатогранна подія у храмі св. Миколая стала яскравим прикладом того, як духовність, культура, освіта та благодійність можуть органічно переплітатися, створюючи незабутнє свято для всієї громади. Вона не лише збагатила культурне життя Радехова, але й продемонструвала силу єдності та творчості у розбудові сильної, свідомої спільноти.

Авторка Ангеліна Царик.

Історія будівництва церкви у світлинах

Веселі канікули з Богом 2024 

                         

З 15 по 19 липня на території парафії Святого Миколая  УГКЦ у м. Радехів вирував дитячий християнський табір “Веселі канікули з Богом”. Цього року участь у ньому взяли понад 180 дітей, яких об’єднала жага до пригод, нових знайомств та щирої молитви. Протягом тижня юні учасники табору не лише мали можливість взяти участь у захоплюючих іграх та конкурсах, але й поглибити свої знання про Бога на основі Біблійних історій . Їхні дні були насичені цікавими тематичними заняттями, душевними розмовами з наставниками та священниками, а також спільними молитвами та богослужіннями. “Веселі канікули з Богом” подарували дітям не лише незабутні враження та нових друзів, але й стали кроком до їхнього духовного зростання. Вони мали можливість глибше пізнати себе, свої цінності та віру, а також відчути справжню радість спілкування з Богом.», – зазначив отець Володимир Царик. Крім духовного зростання та незабутніх вражень, табір “Веселі канікули з Богом” на парафії Святого Миколая УГКЦ у м.Радехів надавав дітям можливість розвивати важливі соціальні навички, необхідні для успішного життя в суспільстві.

Ось деякі з ключових соціальних навичок, на які робився акцент:

• Спілкування: Діти вчилися чітко та лаконічно висловлювати свої думки, уважно слухати інших, вести конструктивні діалоги та вирішувати конфлікти мирним шляхом.
• Співпраця: Участь у командних іграх та групових проектах сприяла розвитку навичок співпраці, взаємодопомоги та відповідальності за спільну справу.
• Емпатія та повага: Діти вчилися ставитися до інших з повагою, розуміти їхні почуття та потреби, а також надавати підтримку тим, хто її потребує.
• Лідерство: Деякі діти мали можливість спробувати себе в ролі лідера, організовуючи групові заходи або беручи участь у прийнятті рішень.
• Вирішення проблем: Різноманітні завдання та конкурси на таборі допомагали дітям розвивати навички критичного мислення, творчого підходу до проблем та прийняття ефективних рішень.

Важливо зазначити, що всі ці навички формувалися в атмосфері християнської любові та підтримки. Діти не лише вчилися взаємодіяти один з одним, але й мали можливість відчути єднання з Богом та з іншими віруючими. Навички, набуті на таборі “Веселі канікули з Богом”, безсумнівно, стануть у нагоді дітям у майбутньому. Вони допоможуть їм будувати міцні дружні стосунки, успішно навчатися, працювати та вести щасливе та повноцінне життя. «Дякуємо Богові та нашим Воїнам за можливість протягом цих п’яти днів гарно провести час.

  Табір реалізовувався  за підтримки Благодійного фонду «МХП-Громаді», Громадської організації «Включайся» та Асоціація Місцевих Рад “Ради Львівщини”.

Священик Іван Колтун

З Богом, можливо все. Оксана Трухіна

Перемагає той, хто є витриваліший. о.Олег Кіндій.

Сьогодні кожен має бути на тих місцях де він є найбільш потрібен. Роман Назаренко.

Карітас Радехів

Різдвяне привітання о. Володимира Царика

Митрополит Андрей Шептицький- взірець інтегральної екології.

Стабілізації та шлях до відновлення стійкості.

Комунікація парафіяльних громад. 

Благодійний фонд “Рокада” в Радехові

Школа  відповідального батьківства «Батьки в темі» у Радехові.

Карітас Радехів