Вписано ще одну сторінку в історію села Станин
30 років Незалежності України. Станин
У кожного села є своя історія. Така історія є в с. Станин, перша письмова згадка про яке датується 1426 роком. Село Станин розташоване над струмком Бужків, що випливає біля хутора Ганунин і є притокою річки Білий Стік. Назва села походить від давнього язичеського імені засновника оселі Стана. 
При в’їзді в село, зі сторони Павлова з лівого боку, встановлено хрест з написом «Археологічна пам’ятка «Курган», в якому в 17 ст. були захоронені останки наших пращурів. Цю археологічну пам’ятку було відновлено зусиллями Муравель Данила. 30-річчя нашої держави є важливим життєвим етапом не тільки в історії держави, але й в житті кожного громадянина. Нелегкою була дорога українського народу до того незабутнього дня, коли втілилась у життя національна ідея. До цієї славної дати йшло багато поколінь наших предків, які відважно та невтомно боролися за самостійну державу та її майбутнє. На жаль, і сьогодні доводиться нам відстоювати суверенітет, цілісність території, інтереси рідної країни. Ми маємо гідно пережити ці важкі часи в єдності, ціною спільних надзусиль захистити Незалежність, наше право бути повноцінними господарями на своїй українській землі. На початку 90-років минулого століття жителі с.Станин брали активну участь в національному відродженні незалежної української держави. 24 серпня 1991 року було проголошено День Незалежності України. В розбудову Незалежності України підключилися наші односельці. У 1991 році в селі був створений осередок Народного Руху. Головою осередку обрано Черника Романа Петровича. Членами Народного Руху нашого села були такі активні односельці: Черник Роман, Світлик Роман, Васюта Володимир, Панчук Мирон, Якимишин Адам, Муравель Данило, Лаптута Ліда , Павлюк Стефанія.
У 1992 році рухівцями при допомозі жителів села, в центрі Станина було встановлено пам’ятний хрест «Борцям за волю України». Біля Народного дому було піднято державний Прапор України і встановлено стенд Народного Руху. 21 січня 1990 року наші односельці брали участь у «Живому ланцюзі», який простягався від Львова до Києва. Активною членкинею Народного Руху була односельчанка Лаптута Ліда Кирилівна. Вона брала активну участь у житті нашого села. Завжди, коли була фінансова потреба в якійсь справі, вона безвідмовно допомагала. Ліда Кирилівна була живим свідком голодомору в Україні 1932-33 рр. У рядах Української Повстанської Армії воювали наші односельчани: Карпишин Михайло, Карпишин Богдан, Сусол Василь, Панчук Дмитро, Соловій Йосиф, Соловій Іванна, Громадський Павло, Принуда Василь, Тлустяк Юрій, Косминка Йосиф, Сологуб Михайло, Сологуб Дмитро, Черник Григорій, Павлюк Стефанія, Грудка Ольга. У 1992 році на хуторі Мельники біля Станина було відновлено криївку повстанців, які загинули 12 березня 1946 року.
Це наші односельці: Сусол Василь, Сологуб Михайло, Принуда Василь, Тлустяк Юрій. Останки воїнів УПА поховали на сільському цвинтарі, а в 1991 році було споруджено пам’ятник «Борцям за волю України» при фінансовій підтримці Муравель Данила і Павлюк Стефанії. У 2020 році цей пам’ятник було реставровано із пам’ятною дошкою, де викарбувані прізвища всіх жителів села, які загинули в лавах УПА. Фінансову підтримку в відновленні пам’ятника надала фірма «Континентал Фермерз Груп». В односельчан є добра звичка всі важливі події в житті розпочинати з молитви до Матері Божої біля капличок. Сюди приходять люди у щасливі й сумні хвилини, щоб молитвою попросити опіки над своєю родиною, благодаті у повсякденних справах. Біля цих духовних святинь парафіяни черпають духовну наснагу та енергію, просять у Бога здоров’я і миру для всіх людей. При в’їзді в село зі сторони Радехова височіє капличка Божої Матері . Її побудовано за кошти сім’ї Зарічанського Романа. До цієї пожертви приєднувались охочі жителі села. Друга капличка побудована в честь Матері Божої на хуторі Мельники. Побудувала цю капличку сім’я Пахолюк Марії, яка проживала на цьому хуторі в 30-ті роки минулого століття. У наші дні капличку відремонтували сім’ї Черник Емілії і Мигаль Марії. Гордістю нашого села є церква Воскресіння Христового. В історичних документах датується, що дана святиня побудована, очевидно, в 1774 році. Дерев’яний хрестовидний храм належить до найдавніших творів дерев’яного народного зодчества Галичини. У радянські часи, в 1961 році, церкву було закрито.
29 років церква була закрита і в кінці 1989 року храм було відкрито. За всі роки церква вважалася дочірньою церквою. Служби Божі відправляли священники з Павлова і Полового. У 2012 році парафія с. Станин стала окремою парафією. Настоятелем храму Воскресіння Христового став молодий, повний енергії і сил священник о. Павло Кушнір. Він багато зусиль доклав до реставрації і ремонту храму. За останні роки біля церкви поставили нову огорожу. У 2015 році ззовні храм оббили блокхаусом, в 2017 році – церкву перекрили. Коли в 2014 році на сході нашої держави розпочалися бойові дії, наші жителі села включилися в боротьбу з ненависним ворогом- російськими окупантами. Обороняти східні кордони нашої держави пішли такі відважні молоді хлопці: Бобко Володимир, Маїк Тарас, Олійник Володимир, Бурда Мирослав, Світлик Олег, Баришев Володимир. Вони з честю виконували свій обов’язок перед Батьківщиною- захищали рідну землю від ворога. Жителі села допомагали продуктами і фінансами. У бібліотеці і в школі створено патріотичні кутки на тему: «Відважні сини нашого села». 
Біля Народного дому встановлено пам’ятну дошку Небесній Сотні. Книги історії с. Станин поки що не видано. Ми маємо надію, що в майбутньому вона буде видана . Над історією села працював краєзнавець Дік І. Й. У 1992 році в районній газеті була надрукована його стаття «Село Станин». У нашому селі живуть і працюють вчителі, медики, інженери, агрономи, культпрацівники, вихователі і просто працьовиті люди. Багатьом овочівникам-аматорам та й професійним городникам і жителям нашого району відоме господарство Кучерепи Євгена зі Станина. Зробивши свій життєвий вибір на користь особистого господарства, він поєднав працю рук із набутими знаннями. Зараз він забезпечує розсадою і готовими овочами майже весь район. Про Євгена Ігоровича кажуть, що він людина феномен , свого роду самородок, який постійно вчиться, застосовуючи знання у практичних справах. Його вміння проростає щедрим врожаєм огірків, помідорів, капусти, перцю, цибулі, баклажанів, кукурудзи. У 1995 році створено Станинську cільську раду. Головою обрано Черника Романа Петровича. Пізніше головою Станинської сільської ради обрано Крісу Марію Ярославівну, а в 2012 році –Згурську Наталю Романівну. За роки її головування в селі відбулися значні зміни. У Народному домі було зроблено капітальний ремонт, замінено вікна, двері, перекрито дах. У Народний дім придбано театральні крісла. А також капітальні ремонти були проведені в школі, дитячому садку, медпункті, проведено освітлення вулиць. Було обгороджено сільський цвинтар і покладено бруківку біля церкви. В селі створена футбольна команда «Хуторок», яка на змаганнях виборює перші місця. Придбано вуличні спортивні тренажери. Всім жителям нашого села і всім людям доброї волі хочу побажати здоров’я, миру в нашій державі, здійснення всіх задумів і планів, щоб слова і думки, зігріті переконаннями невмирущості українства, осяяли почуттями любові до рідного краю, спонукали нас до нових звершень в розбудові нашої держави. СЛАВА УКРАЇНІ !!!
Авторка: Любов Маїк.
