Позашкілля – це особлива країна, в якій народжуються та плекаються таланти! Здавалося що мистецтво під час карантину завмирає, та виявляється це не так, мистецтво має велику силу і воно проросте і буде жити і розвиватися у найнепередбачуваніших ситуаціях і про це свідчить діяльність Радехівської школи мистецтв ім. митрополита Андрея Шептицького Радехівської міської ради. Звичайно, що ми як позашкільний заклад сумуємо за концертами різноманітними вечорами. Нічого не замінить того відчуття коли ти стоїш на сцені і виступаєш перед глядачами. І отримуєш за це в нагороду аплодисменти Та ми навчилися працювати в режимі онлайн наші вихованці діляться своїми вміннями, досягненнями та тішать глядача через соціальні мережі. Карантин – це не канікули, а час коли можна знайти новий формат, новий підхід, нові засоби для вирішення творчих завдань. І для нашої школи таким ресурсом є участь у дистанційних конкурсах. Всі наші вихованці талановиті. І своїми перемогами та досягненнями діляться учні відділу образотворчого та ужиткового мистецтва. 
Усім привіт. Мене звати Трісла Анастасія, мені 12 років. Зараз я регулярно відвідую школу мистецтв міста Радехова, де панує справжня атмосфера майстерності та творчості. Навчаюсь там на відділі образотворчого та ужиткового мистецтва, а також відвідую гурток бісереплетіння. Я дуже люблю малювати і вважаю свій інтерес дуже корисним, а ще мені до душі робота з бісером, найпрекрасніша справа у світі, яка виховує в мені уважність, посидючість та фантазію творчої особистості. Беру участь у різноманітних конкурсах: Міжнародному фестивалі конкурсі «Битва жанрів» – де стала лауреатом І ступеня , у номінації бісероплетіння, та у міжнародному фестивалі конкурсі «Симфонія кольорів -Самоцвіти» на якому зайняла ІІ місце . Заняття в мене ведуть хороші вчителі, тому я з радістю відвідую їх. Та буду рада і дальше ходити в цей мистецький заклад.
Мене звати Лучко Богдан. Мені 11 років Я учень Радехівської школи мистецтв ім. митрополита Андрея Шептицького. Хочу розповісти свою історію, як я опинився у цій чудовій мистецькій школі. Ще у 3-х річному віці мене привела сюди мама, яка працює в цій школі. На той момент я відвідував усі гуртки які були в школі для дошкільнят. Коли мені виповнилося 6 років я став учнем хореографічного відділу. Зараз танцюю в зразковому ансамблі танцю «Квітанок», а також граю на двох музичних інструментах фортепіано та бандурі. А ще, дуже люблю виготовляти різноманітні вироби та малювати. І коли я з мамою зайшов у клас де була виставка бісеру, зразу сказав, що дуже хочу навчитися робити такі ж самі прикраси, як і інші діти. І у 7 років почав відвідувати гурток бісероплетіння. Навчає мене Марія Степанівна. Вона завжди привітна та добра. Я з великим захопленням слухаю її поради. Всі свої роботи я дарую своїй мамі і сестричці Оленці. Не забуваю дарувати свої вироби хресні мамі та вчителям. Цього року мав можливість взяти участь у V дистанційному Міжнародному фестивалі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Симфонія кольорів – Самоцвіти» і зайняв 2 місце. Я люблю відвідувати школу мистецтв і запрошую друзів. Ще хочу сказати що тут працюють прекрасні вчителі, які люблять дітей і свою роботу. Кожна дитина в школі мистецтв знайде собі заняття для душі. Вам завжди тут будуть раді.
Мене звати Тимощук Тетяна. Мені 14 років. У школі мистецтв я навчаюсь на хоровому відділі, а також граю на музичному інструменті (віолончель). Крім того вже два роки відвідую гурток бісероплетіння, та досягла гарних успіхів. Брала участь в дистанційному міжнародному фестивалі конкурсі «Битва жанрів» і стала лауреатом І премії , такий успіх надихнув на творчі ідеї . І знов результат… У міжнародному фестивалі конкурсі «Симфонія кольорів -Самоцвіти» на якому виконанні мої роботи зайняли І місце. Для мене це дуже великий крок у перед. І за це я дякую Марії Степанівні, яка повірила у мене, у мій талант і допомогла у його розвитку. З нетерпінням чекаю на нові конкурси, та надіюсь на перемоги.
Марія Музика. Я, почала малювати, коли була ще маленькою. Мама з татом часто дарували мені фломастери, кольорові олівці та фарби. Мої перші малюнки були не найкращими. Але я завжди продовжувала малювати. Тепер, коли я навчаюсь у школі мистецтв ім. митрополита А. Шептицького, мої творчі вміння значно зросли. Перш за все мої успіхи це заслуга вчителів, які мене навчають, а саме Мадонова Олена Романівна, яка познайомила мене із технікою батик. Завдяки їй, я змогла взяти участь у конкурсах: “Симфонія кольорів – самоцвіти”; “Сурми звитяги” і отримати перемогу. Процес виготовлення гарячого батіку кропіткий і складний. Він вимагає багато часу і терпіння. Весь процес потрібно пройти крок за кроком. Спочатку на папері малюємо ескіз, потім переносимо його на тканину, контури обводимо гарячим воском. А потім шар за шаром наносимо фарби, і тоді останній крок, прибрати віск, щоб картина ожила. Готуючи картини до конкурсу ми з Оленою Романівною працювали додатково понад шкільні години. Перемога дала мені відчуття впевненості, відчуття що ми робили щось важливе. Я люблю робити те, що мені подобається. А коли справа улюблена з часом вона буде виходити ще краще.
